The Bible

 

Метью 4

Study

   

1 Тоді повів Ісуса дух у пустиню на спокусу дияволську.

2 І постив він сорок днів і сорок ночей, потім забажав їсти.

3 І прийшовши спокусник до Него, каже: Коли ти Син Божий, звели сим камінням зробитись хлїбом.

4 Він же, озвавшись, сказав: Писано: Не самим хлїбом жити ме чоловік, а кожним словом, що виходить із уст Божих.

5 Тоді диявол бере Його в сьвятий город, і ставить Його на церковнім крилі,

6 І каже до Него: Коли ти Син Божий, кинь ся вниз, писано бо: Що накаже про Тебе ангелам своїм, і на руках понесуть Тебе, щоб не вдаривсь часом об камїнь ногою Твоєю.

7 Рече йому Ісус: Писано знов: Не спокушуй Господа Бога твого,

8 Знов бере Його диявол на гору височенну, й показує Йому всі царства на сьвітї й славу їх;

9 і каже до Него: Оце все дам тобі, коли, припавши, поклониш ся менї.

10 Рече тодї йому Ісус: Геть від мене, сатано! писано бо: Господу Богу твоєму кланяти меш ся, і Йому одному служити меш.

11 Зоставив тоді Його диявол, і ось ангели приступили й служили Йому.

12 Як же почув Ісус, що Йоана видано, то перейшов у Галилею;

13 і, покинувши Назарет, пійшов і пробував у Капернауміу що при морю, у гряницях Завулона та Нефталима:

14 щоб справдилось слово Ісаії пророка, глаголючого:

15 Земля Завулон і земля Нефталим, на морському шляху, за Йорданом, Галидея поганська;

16 люде сидячі в темряві побачили сьвітло велике, й тим, що сидять у країні й тїнї смертній, зассяло сьвітло.

17 3 того часу почав Ісус проповідувати й глаголати: Покайтесь, наближилось бо царство небесне.

18 І, йдучи Ісус попри море Галилейське, побачив двох братів, Симона, званого Петром, та Андрея, брата його, що закидали невід у море; були бо рибалки.

19 І промовив до них: Ідїть за мною, то зроблю вас ловцями людськими.

20 Вони ас зараз, покинувши неводи свої, пійшли слідом за Ним.

21 І, йдучи звідтіля, побачив инших двох братів, Якова Зеведеєвого та Йоана, брата його, у човні з Зеведеем, батьком їх, як налагоджували неводи свої; і покликав їх.

22 Вони ж зараз, покинувши човен і батька свого, пійшли слїдом за Ним.

23 І ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи по школах їх, і проповідуючи евангелию царства, та сцїляючи всякий недуг і всякі болестї поміж людьми.

24 І розійшлась чутка про Него по всїй Сирщинї; й приводжено до Него всїх недужнїх, що болїли всякими болещами та муками, й біснуватих, і місячників, і розслаблених; і сцїляв їх.

25 І йшло за Ним пребагато народу з Галилеї, й з Десятиграду, й з Єрусалиму, й з Юдеї, й зза Йордану.

   

From Swedenborg's Works

 

True Christian Religion #667

Study this Passage

  
/ 853  
  

667. CHAPTER TWELVE

BAPTISM

I. Without knowledge of the spiritual sense of the Word no-one can know what is involved in and effected by the two sacraments, baptism and the Holy Supper.

I showed in the chapter on the Sacred Scripture [Chapter 4] that every single detail of the Word contained a spiritual sense, a sense that has up to now been unknown, but is now revealed for the sake of the new church which the Lord is to inaugurate. What that sense is like can be seen not only in that chapter, but also in that on the Ten Commandments [Chapter 5], which were explained in accordance with that sense. Had that sense not been revealed, who would think of these two sacraments, baptism and the Holy Supper, except as the natural sense, the literal sense, indicates? So he would say, or mutter to himself: 'What is baptism but the pouring of water over a child's head? And what use is that for salvation?' Or again: 'What is the Holy Supper but the taking of bread and wine? And what use is that for salvation?' He might go on: 'Where is the sanctity in them, apart from the fact that they have been accepted and ordered by the clergy as holy and divine?' He would say that in themselves they are nothing but ceremonies, which the churches claim become sacraments when the Word of God is added to those elements.

[2] I challenge the laity as well as the clergy to say whether in spirit and at heart they have perceived anything else in these two sacraments, but have worshipped them as divine for various causes and reasons. Yet these two sacraments looked at in the light of the spiritual sense are the holiest part of worship, as will be evident from what follows, where I shall deal with their purposes. But since there is no way that the purposes of these sacraments can occur to anyone's mind, unless the spiritual meaning uncovers and discloses them, it follows that without that sense no one could know otherwise than that they are ceremonies, which are holy because they were commanded to be instituted.

  
/ 853  
  

Thanks to the Swedenborg Society for the permission to use this translation.