¹ Тогож дня вийшов Ісус із господи, та й сїв край моря.

² І зібралось до Него багато, народу, так що Він увійшов у човен, та й сїв; а ввесь народ стояв на березї.

³ І промовляв до него багато приповістями, глаголючи: Ото вийшов сїяч сїяти;

⁴ і як він сїяв, инше впало край шляху, й прилетіло птаство, та й повизбирувало його.

⁵ Инше ж упало на каменистому, де не мало землї багато, й зараз посходило, бо не мало глибокої землї;

⁶ як же зійшло сонце, то й повяло воно, а, не мавши кореня, посохло.

⁷ А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його.

⁸ Инше яг упало на добру землю, і дало овощ, одно в сотеро, друге в шісьдесятеро, инше ж у трийцятеро.

⁹ Хто мав уші слухати, нехай слухав.

¹⁰ І, приступивши ученики, казали до Него: На що ти глаголеш до них приповістями?

¹¹ Він же, озвавшись, рече до них: Вам дано знати тайни царства небесного, їм же не дано.

¹² Хто бо мав, тому дасть ся, й надто мати ме; а хто не мав, в того візьметь ся й те, що мав;

¹³ Тим я глаголю до них приповістями: бо, дивлячись, не бачять, і слухаючи, не чують, анї розуміють.

¹⁴ І справджуєть ся на них пророцтво Ісаії, що глаголе: Слухом слухати мете, та й не зрозумієте, й, дивлячись, бачити мете, та й не постережете.

¹⁵ Затверділо бо серце народу сього, й ушима тяжко чують, й очі свої вони заплющили, щоб инкоди не побачити очима, й не почути ушима, й не зрозуміти серцем, і не навернутись, щоб сцїлив я їх.

¹⁶ Ваші ж очі блаженні, бо бачать, і уші ваші, бо чують.

¹⁷ Істино бо глаголю вам: Що многі пророки а праведники бажали бачити, що ви бачите, та й не бачили; й чути, що ви чуєте, та й не чули.

¹⁸ Оце ж послухайте приповістї про сїяча.

¹⁹ Коли хто чує слово царства, й не зрозумів, приходить лукавий, та й хапає, що посїяно у него в серцї. Се - засїяний край шляху.

²⁰ А засїяний на каменистому, се той, що чує слово, й зараз приймає його з радостю:

²¹ тільки же не мав він кореня в собі, він до часу; як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнить ся.

²² А засіяний в тернинї, се той, що чув слово, та журба віку сього і омана богацтва глушить слово, й робить ся без'овочним.

²³ Засіяний же на добрій землї, се той, що чує слово й розуміє, й дав овощ; і родить одно в сотеро, друге в шістьдесятеро, инше ж у трийцятеро.

²⁴ Ще иншу приповість подав їм, глаголючи: Уподобилось царство небесне чоловікові, що сїв добре насінне на ниві своїй;

²⁵ як же люде спали, прийшов ворог його, й насїяв куколю між пшеницю, та й піишов.

²⁶ Як же зійшов засїв, та приніс овощ, показавсь тоді й кукіль.

²⁷ І прийшли слуги господаря того, та й кажуть йому: Пане, хиба ти не добре насїннє сіяв на твоїй ниві? Звідкіля ж узяв ся кукіль?

²⁸ Він же рече Їм: Се зробив чоловік ворог. Слуги ж сказали йому: Чи хочеш, щоб ми пійшли та випололи його?

²⁹ Він же рече: Нї, щоб виполюючи кукіль, разом з ним і пшеницї не повиривали.

³⁰ Нехай ростуть обоє до жнив, а в жнива я скажу женцям: Зберіть перш кукіль та повяжіть у снопи, щоб спалити, а пшеницю зложіть у клунї в мене.

³¹ Иншу приповість подав їм, глаголючи: Царство небесне подібне зерну горчицї, що, взявши чоловік, посіяв на ниві своїй.

³² Найдрібнїще воно між усяким насїннєм; як же виросте, то стане найбуйнїщим між яриною, і зробить ся деревом, так що птаство небесне прилїтає кублитись між гіллєм його.

³³ Иншу приповість сказав їм, глаголючи: Царство небесне подібне квасу, що жінка візьме та й рощиаить ним три мірки борошна (муки), нова все вкисне.

³⁴ Все це говорив Ісус людям приповістями, а без приповістей не говорив їм:

³⁵ щоб справдилось, що сказав пророк, глаголючи: Одкрию в приповістях уста мої, промовлю втаєне від настання сьвіта.

³⁶ Тоді одіслав Ісус людей та й пійшов до дому; і приступили до Него ученики Його, говорячи: Виясни нам приповість про кукіль на ниві.

³⁷ Він же, озвавшись, рече їм: Сїючий добре насінне, се Син чоловічий;

³⁸ а нива, се сьвіт; добре ж насінне, се сини царства; а кукіль, се сини лукавого;

³⁹ ворог, що всіяв його, се диявол; жнива, се конець сьвіта; а женцї, се ангели.

⁴⁰ Оце ж, як той кукіль збираєть ся та палить ся огнем, так буде при кінці сьвіта сього:

⁴¹ Пошле Син чоловічий ангели свої, й позбирають вони з царства Його все, що блазнить, і всіх, що роблять беззаконне,

⁴² та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів.

⁴³ Тодї праведні сияти муть, як сонце в царстві Отця свого. Хто має уші слухати, нехай слухає.

⁴⁴ Знов, царство небесне подібне скарбу, закопаному на ниві: що, знайшовши його чоловік, приховав, і, радіючи, йде та й продав все, що має, та й купує ту ниву.

⁴⁵ Знов, царство небесне подібне чоловікові купцеві, що шукає добрих перед;

⁴⁶ і знайшовши він одну перлу дорогоцінну, пійшов та й продав усе, що мав, та й купив її.

⁴⁷ Знов, царство небесне подібне неводові, що закинуто в море, й що зайняв усячини;

⁴⁸ як же став повен, то витягли його на беріг, і посїдавши, вибрали що добре, у посуд, а що погане, те геть повикидали.

⁴⁹ Так буде й при кінцї сьвіту: вийдуть ангели, та й повідлучають лихих зміж праведних,

⁵⁰ та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів.

⁵¹ І рече Ісус до них: Чи зрозуміли ви все? Кажуть вони Йому: Так, Господи.

⁵² Він же рече їм: Тим же то кожен письменник, навчений про царство небесне, подібен чоловікові господареві, що виносить із свого скарбу нове й старе.

⁵³ І сталось, як скінчив Ісус оцї приповістї, пійшов ізвідтіля.

⁵⁴ І, прийшовши у свою країну, навчав їх у школї їх, так що вони дивувались і казали: Звідкіля в Сього така премудрість і сила?

⁵⁵ Хиба Він не син теслї? хиба не Його мати зветься Мария? а брати Його Яков, та Йосій, та Симон, та Юда?

⁵⁶ хиба не Його сестри між нами? Звідкіля ж се все в Него ?

⁵⁷ І поблазнились Ним. Ісус же рече до них: Не є пророк без чести, хиба що в своїй отчинї та в своїй домівцї.

⁵⁸ І не зробив там многих чудес через недовірство їх.

¹ The fifth angel sounded, and I saw a star from the sky which had fallen to the earth. The key to the pit of the abyss was given to him.

² He opened the pit of the abyss, and smoke went up out of the pit, like the smoke from a burning furnace. The sun and the air were darkened because of the smoke from the pit.

³ Then out of the smoke came forth locusts on the earth, and power was given to them, as the scorpions of the earth have power.

⁴ They were told that they should not hurt the grass of the earth, neither any green thing, neither any tree, but only those people who don't have God's seal on their foreheads.

⁵ They were given power not to kill them, but to torment them for five months. Their torment was like the torment of a scorpion, when it strikes a person.

⁶ In those days people will seek death, and will in no way find it. They will desire to die, and death will flee from them.

⁷ The shapes of the locusts were like horses prepared for war. On their heads were something like golden crowns, and their faces were like people's faces.

⁸ They had hair like women's hair, and their teeth were like those of lions.

⁹ They had breastplates, like breastplates of iron. The sound of their wings was like the sound of chariots, or of many horses rushing to war.

¹⁰ They have tails like those of scorpions, and stings. In their tails they have power to harm men for five months.

¹¹ They have over them as king the angel of the abyss. His name in Hebrew is "Abaddon," but in Greek, he has the name "Apollyon."

¹² The first woe is past. Behold, there are still two woes coming after this.

¹³ The sixth angel sounded. I heard a voice from the horns of the golden altar which is before God,

¹⁴ saying to the sixth angel who had one trumpet, "Free the four angels who are bound at the great river Euphrates!"

¹⁵ The four angels were freed who had been prepared for that hour and day and month and year, so that they might kill one third of mankind.

¹⁶ The number of the armies of the horsemen was two hundred million. I heard the number of them.

¹⁷ Thus I saw the horses in the vision, and those who sat on them, having breastplates of fiery red, hyacinth blue, and sulfur yellow; and the heads of lions. Out of their mouths proceed fire, smoke, and sulfur.

¹⁸ By these three plagues were one third of mankind killed: by the fire, the smoke, and the sulfur, which proceeded out of their mouths.

¹⁹ For the power of the horses is in their mouths, and in their tails. For their tails are like serpents, and have heads, and with them they harm.

²⁰ The rest of mankind, who were not killed with these plagues, didn't repent of the works of their hands, that they wouldn't worship demons, and the idols of gold, and of silver, and of brass, and of stone, and of wood; which can neither see, nor hear, nor walk.

²¹ They didn't repent of their murders, nor of their sorceries, nor of their sexual immorality, nor of their thefts.