Bible

 

Метью 25

Studie

   

1 Тоді уподобить ся царство небесне десяти дівчатам, що, взявши каганці свої, вийшли назустріч женихові.

2 Пять же були з них розумні, а пять необачні.

3 Котрі необачні, взявши каганці свої, не взяли з собою олїї.

4 Розумні ж узяли олії в пляшечки свої з каганцями своїми.

5 Як же жених барив ся, задрімали всі, та й поснули.

6 О півночі ж постав крик: Ось жених ійде; виходьте назустріч йому!

7 Тоді повставали всі дівчата тиї, та й украсили каганці свої.

8 Необачні ж казали до розумних: Дайте нам олії вашої, бо каганці наші гаснуть.

9 Відказали ж розумні, говорячи: Щоб не стало нам і вам; а йдіть лучче до тих, що продають, та. й купіть собі.

10 Як же йшли вони купувати, прийшов жених; і що були готові, увійшли з ним на весїлле; і зачинено двері.

11 Опісля ж приходять і другі дівчата, та й кажуть: Господи, Господи, відчини нам.

12 Він же, озвавшись, рече: Істино глалолю вам: Не знаю вас.

13 Отим же то пильнуйте, бо не знаєте дня, нї години, коди Син чоловічий прийде.

14 Бо, як чоловік, від'їжджаючи, прикликав слуги свої, і передав їм достатки свої,

15 і одному дав пять талантів, другому два, иншому ж один, кожному по його сназі, та й відїхав зараз.

16 Пійшовши ж той, що взяв пять талантів, орудував ними, й придбав других пять талантів.

17 Так само й той, що два, придбав і він других два.

18 Той же, що взяв один, пійшовши, закопав у землю, і сховав срібло пана свого.

19 По довгому ж часу, приходить пан слуг тих, і бере перелік із них.

20 І, приступивши той, що взяв пять талантів, принїс і других пять талантів, говорячи; Пане, пять талантів менї передав єси; ось других пять талантів придбав я ними.

21 Рече ж до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.

22 Приступивши ж і той, що взяв два таланти, сказав: Пане, два таланти менї передав еси; ось других два таланти придбав я ними.

23 Рече до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був еси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.

24 Приступивши ж і той, що взяв один талант, сказав: Пане, знав я тебе, що жорстокий єси чоловік, що жнеш, де не сїяв, і збираєш, де не розсипав;

25 і, злякавшись, пійшов та сховав твій талант у землї. Оце ж маєш твоє.

26 Озвав ся ж пан його й рече до него: Лукавий слуго й лїнивий, знав єси, що жну, де не сїяв, і збираю, де не розсипав:

27 так треба було оддати срібло моє міняльникам, і, прийшовши, взяв би я своє з лихвою.

28 Візьміть же від него талант, та дайте тому, що має десять талантів.

29 Кожному бо маючому всюдидасть ся, і надто мати ме; у немаючого ж, і що має, візьметь ся від него.

30 І викиньте слугу нікчемного у темряву надвірню: там буде плач і скреготаннє зубів.

31 Як же прийде Син чоловічий у славі своїй, і всї сьвяті ангели з ним, тодї сяде він на престолї слави своєї;

32 і зберуть ся перед него всї народи; й відлучить він їх одних од других, як пастух одлучує овець од козлів;

33 і поставить овець по правицї в себе, а козлів по лївицї.

34 Тодї скаже царь тим, що по правицї в него: Прийдіть, благословенні Отця мого, осягніть царство, приготовлене вам од основання сьвіту.

35 Бо я голодував, а ви дали менї їсти; жаждував, і напоїли мене; був чуженицею, і прийняли мене;

36 нагий, і з'одягли мене; недугував, і одвідали мене; був у темниці, і прийшли до мене.

37 Озвуть ся тодї до него праведні, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, та й накормили? або і жадного, та й напоїли?

38 Коли ж бачили тебе чуженицею, та й прийняли? або нагим, та й з'одягли?

39 Коли ж бачили тебе недужим або в темницї, та й прийшли до тебе?

40 І озвавшись цар, промовить до них: Істино глаголю вам; Скільки раз ви чинили се одному з сих братів моїх найменших, менї чинили.

41 Тодї скаже він і до тих, що по лївицї: Ідїть од мене, прокляті, ув огонь вічний, приготовлений дияволові та ангелам його:

42 бо я голодував, і не дали ви менї їсти; жаждував, і не напоїли мене;

43 був чуженицею, і не прийняли мене; нагим, і не з'одягли мене; недужим і в темницї, і не одвідали мене.

44 Тодї озвуть ся до него й сї, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, або жадного, або чуженицею, або нагого, або недужого, або в темницї, та й не послужили тобі?

45 Озветь ся тодї до них і промовить, глаголючи: Істино глаголю вам: Скільки раз не чинили ви сього одному з сих найменших, і менї не чинили.

46 І пійдуть сї на вічні муки, а праведні на життє вічне.

   

Ze Swedenborgových děl

 

Arcana Coelestia # 4956

Prostudujte si tuto pasáž

  
/ 10837  
  

4956. The essence of charity toward the neighbor is the affection of good and truth, and the acknowledgment of self as being evil and false; yea, the neighbor is good and truth itself, and to be affected by these is to have charity. The opposite to the neighbor is evil and falsity, which are held in aversion by one who has charity. He therefore who has charity toward the neighbor is affected by good and truth, because they are from the Lord, and holds in aversion what is evil and what is false because these are from self; and when he does this, he is in humiliation from self-acknowledgment, and when he is in humiliation, he is in a state of reception of good and truth from the Lord. These are the characteristics of charity which in the internal sense are involved in these words of the Lord: “I was hungry, and ye gave Me to eat; I was thirsty, and ye gave Me drink; I was a stranger, and ye gathered Me; naked, and ye clothed Me; I was sick, and ye visited Me; I was in prison, and ye came unto Me.” That these words involve such things, no one can know except from the internal sense. The ancients, who had the doctrinals of charity, knew these things; but at this day they appear so remote that everyone will wonder at its being said that these things are within. Moreover, the angels who are with man perceive these words no otherwise, for by the “hungry” they perceive those who from affection desire good; by the “thirsty,” those who from affection desire truth; by a “stranger,” those who are willing to be instructed; by the “naked,” those who acknowledge that there is nothing of good and of truth in themselves; by the “sick,” those who acknowledge that in themselves there is nothing but evil; and by the “bound,” or those who are “in prison,” those who acknowledge that in themselves there is nothing but falsity. If these things are reduced into one meaning, they signify what has been stated just above.

  
/ 10837  
  

Thanks to the Swedenborg Foundation for the permission to use this translation.