Лука 23

¹ І вставши все множество їх, повели Його до Пилата.

² І стали винувата Його, кажучи: Сього знайшли ми, що розвертав народ і забороняв кесареві данину давати, та й каже, що Він Христос - цар.

³ Пилат же спитав Його, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Він же, озвавшись до него, рече: Ти кажеш.

⁴ Пилат же сказав до архиєреїв і до народу: Нїякої не знаходжу вини в чоловікові сьому.

⁵ Вони ж намагали, говорячи: Що бунтує народ, навчаючи по всій Юдеї, почавши від ГалилеЇ аж посї.

⁶ Пндат же, почувши про Галилею, спитав, чи чоловік не Галилеєць,

⁷ і, довідавшись, що Він присуду Іродового, післав Його до Ірода, що також був у Єрусалимі тими днями.

⁸ Ірод же, побачивши Ісуса, зрадїв вельми; бажав бо здавна бачити Його; бо чув багато про Него; й сподївав ся яку ознаку бачити, що від Него станеть ся.

⁹ Питав же Його словами многимм; Він же нічого не відказав йому.

¹⁰ Стояли ж архиєреї та письменники, завзято винуючи Його.

¹¹ Зневаживши ж Його Ірод з воїнами своїми та насьміявшись, сягнувши Його в шату ясну, післав Його Пилатові.

¹² Стали ж собі другами Пилат та Ірод того дня; жили бо перше, ворогуючи між собою.

¹³ Пилат же, скликавши архиєреїв та князїв і народ,

¹⁴ каже до них: Привели ви мені чоловіка сього, яко розвертаючого народ; і ось я, перед вами питаючи, ніякої не знайшов в чоловікові сьому вини, якими винуєте Його;

¹⁵ та й нї Ірод; посилав бо Його до вето, й ось нїчого достойного емерти не знайдено в Ньому.

¹⁶ То, покаравши, підпущу Його.

¹⁷ (Треба ж йому було відпускати їм щосьвята одного.)

¹⁸ Закричали ж вони всі разом, кажучи: Візьми сього, відпусти ж нам і Вараву,

¹⁹ котрого, за якусь бучу, що сталась у городі, і за убийство, вкинуто в темницю.

²⁰ Знов же Пилат покликнув, хотівши відпустити Ісуса.

²¹ Вони ж кричали: Розпий, розпни Його!

²² Він же втрете каже до них: Яке ж бо зло зробив сей? Нїякої вини смерти не знайшов я в Йому. То покаравши, випущу Його.

²³ Вони ж намагали голосом великим, просячи Його розпяти. І перемогли голоси їх та архиєрейські.

²⁴ Пилат же присудив, щоб сталось до просьбі їх.

²⁵ Відпустив же їм за бунт і убийство вкинутого в темницю, котрого просили; Ісуса ж видав на їх волю.

²⁶ І як повели Його, то, взявши одного Симона Киринея, ідучого з поля, положили на него хрест нести за Ісусом.

²⁷ Ійшло ж слідом за Ним велике множество народу й жінок, що голосили й ридали по Йому.

²⁸ І обернувшись до них Ісус, рече: Дочки Єрусалимські, не плачте по мені, а по собі плачте і по дітях ваших.

²⁹ Бо ось прийдуть дні, коли скажуть: Блаженні неплідні, й утроби, що не родили, й соски, що не годували.

³⁰ Тоді стануть говорити горам; упадїть на нас, і узгіррям: Покрийте і нас.

³¹ Бо коли зеленому дереву се роблять, то з сухим що станеть ся?

³² Ведено ж і инших двох лиходіїв з Ним на смерть.

³³ І, як прийшли на врочище Черепове, там розняли Його й лиходіїв, одного по правиці, а одного по лівиці.

³⁴ Ісус же рече: Отче, відпусти їм; не знають бо, що роблять.

³⁵ І стояв народ дивлячись. Насьміхали ся ж і старші з ними, кажучи: Инших спасав; нехай спасе й себе, коли се Христос, вибраний Божий.

³⁶ Насьміхади ся ж з Него й воїни, приступаючи й оцет подаючи Йому,

³⁷ і кажучи: Коли Ти єси цар Жидівський, спаси себе.

³⁸ Була ж і надпись над Ним письмом Грецьким та Римським, та Єврейським : Се цар Жидівський.

³⁹ Один же з повішених лиходіїв хулив Його, кажучи: Коли Ти Христос, спаси себе й нас!

⁴⁰ Озвавши ся ж другий, докорив йому, кажучи: І не боїш ся Бога, коли в такому ж осуді єси?

⁴¹ Та ми по правді; по заслузї бо за те, що коїли, приймаємо; сей же нічого недоброго не зробив.

⁴² І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, як прийдеш у царство Твоє.

⁴³ ї. рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Сьогодні зо мною будеш у раю.

⁴⁴ Було ж се коло години шестої, і темрява сталась по всїй землі до години девятої.

⁴⁵ І померкло сонце, й роздерлась завіса церковня посерединї.

⁴⁶ І покликнувши голосом великим Ісус, рече: Отче, у Твої руки передаю духа мого! й, се промовивши, зітхнув духа.

⁴⁷ Побачивши ж сотник, що сталось, прославив Бога, кажучи: Справдї, чоловік сей праведний був.

⁴⁸ І ввесь народ, що зійшов ся на сю дивовижу, побачивши, що сталось, бючи себе в груди, вертав ся.

⁴⁹ Стояли ж усї знакомі Його оддалеки й жінки, що поприходили слїдом за Ним із Галилеї, дивлячись на се.

⁵⁰ І ось чоловік, на ймя Йосиф, що був радник, чоловік добрий і праведний,

⁵¹ (сей не пристав до ради й дїла їх,) з Ариматеї, города Жидівського, що також сподівавсь царства Божого;

⁵² сей, прийшовши до Пилата, просив тїла Ісусовогр.

⁵³ І, знявши Його, обгорнув Його плащеницею, і положив Його у гробі висіченому, де ніколи нїхто не лежав.

⁵⁴ І був день пятниця, а субота сьвітала.

⁵⁵ Поприходивши ж слїдом жінки, що прийшли з Галилеї, дивились на гріб, і як положене було тіло Його.

⁵⁶ І вернувшись наготовили пахощів та мира, а в суботу відпочивали по заповіді.