¹ І ввійшов Він у човен, та й переплив, і прийшов у свій город

² Коли се принесено до Него розслабленого, лежачого на постелі; і бачивши Ісус віру їх, рече розслабленому: Бодрись, сину; одпускають ся тобі гріхи твої.

³ Аж тут деякі письменники кажуть собі: Сей хулить.

⁴ І знаючи Ісус мислї їх, рече: На що ви думаєте лукаве в серцях ваших?

⁵ Що ж бо легше: сказати: Одпускають ся тобі гріхи, чи сказати: Устань, та й ходи?

⁶ От же, щоб знали ви, що Син чоловічий мав власть на землі прощати гріхи, рече до розслабленого:) Устань, візьми постїль твою, та й іди до дому твого!

⁷ І, вставши, пійшов до дому свого!

⁸ Народ же, бачивши се, дивував ся і прославляв Бога, що дав таку власть людям.

⁹ І проходячи Ісус ізвідтіля, побачив чоловіка, на ймя Маттея, що сидїв на митниці: і рече донего: Йди слїдом за мною. І, вставши, дійшов слїдом за Ним.

¹⁰ І сталось, як сидів Він за столом у господі, аж ось поприходило багато митників і грішників, та й посідали з Ним і з учениками його.

¹¹ І бачивши се Фарисеї, казали ученикам Його: Як се ваш учитель їсть із митниками та грішниками?

¹² Ісус же, почувши, рече до них: Дужим не треба лікаря, тільки недужим.

¹³ От же йдїть та навчіть ся, що воно єсть: Милости хочу, а не жертви. Не прийшов бо я звати праведних а грішних до покаяння.

¹⁴ Приступили тодї до Него ученики, Йоанові, говорячи: Чого ми та фарисеї постимо часто, а твої ученики не постять.

¹⁵ І рече їм Ісус: Чи можуть весільні синове сумувати, поки з ними жених? Прийдуть же дні, що візьмуть од них жениха, тоді й постити муть.

¹⁶ Нїхто не пришивав шматка нового сукна до старої одежини, бо відодреть ся його латка від одежини, й дірка буде гірша.

¹⁷ І не наливають нового вина у старі міхи, а то міхи прорвуть ся, і вино витече, й міхи пропадуть; а наливають нове вино в міхи нові, то й буде все ціле.

¹⁸ Говорить Він їм се, аж ось приходить один старшина, і, вклонившись Йому, каже: Дочка моя тільки що скінчилась; та прийди положи на неї руку твою, то й оживе.

¹⁹ І вставиш Ісус, пійшов за ним, і ученики Його.

²⁰ І ось жінка, що нездужала кровотіччю дванайцять років, приступила ззаду й приторкнулась до краю одежі Його:

²¹ бо казала сама собі: Як тільки приторкнусь до краю одежі Його, то спасусь.

²² Ісус же, обернувшись і побачивши її, рече: Дочко, бодрись; віра твоя спасла тебе. І спаслась жінка з того часу.

²³ І ввійшовши Ісус у господу до старшини, та побачивши сопільників та голосїльників,

²⁴ рече до них: Уступіть ся: не вмерло бо дївча, а спить. І насьміхались із Него.

²⁵ От же, як випроваджено людей, та ввійшов Він і взяв її за руку, то дівча і встало.

²⁶ І рознеслась про се чутка широко по всій землі тій.

²⁷ І як вийшов Ісус ізвідтіля, ійшліо слїдом за Ним двоє слїпих, і, порикуючи, казали: Сину Давидів, помилуй нас.

²⁸ І, як увійшов у господу, приступили до Него слїпі; й рече їм Ісус: Чи вірувте ви, що я можу се зробити? Кажуть Йому: Так, Господи.

²⁹ Тодї приторкнув ся Він до очей їх, і рече: По вірі вашій нехай станеть ся вам.

³⁰ І відкрились їм очі. І заказав їм Ісус: Гледїть, щоб нїхто не довідавсь.

³¹ Вони ж, вийшовши, розпустили про Него чутку по всїй землї тій.

³² Як же вони виходили, ось приведено до Него нїмого чоловіка біснуватого.

³³ І, як вигнав Він біса, почав нїмий говорити; й дивувались люде, кажучи: Ніколи не явилось такого в Ізраїлї.

³⁴ Фарисеї ж казали: Виганяв Він біси князем бісовським.

³⁵ І ходив Ісус по всіх городах і селах, навчаючи по школах їх, і проповідуючи євангелию царства, й сцїляючи всяку болїсть і всяку неміч між людьми.

³⁶ Поглядаючи ж на людей, жалкував над ними, що були потомлені й розпорошені, як вівцї без пастиря.

³⁷ Рече тодї ученикам своїм: Жнива багато, робітника ж мало.

³⁸ Просіть Господа жнива, щоб вислав женців на жниво своє.