¹ І сталось, як скінчив Ісус, усї цї слова, рече до ученикїв своїх:

² Ви знаєте, що через два днї буде пасха, й Сина чоловічого видадуть на розпяттє.

³ Тодї зібрались архиєреї, та письменники, та старші людські у двір до архиєрея, на прізвище Каяфи,

⁴ і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити.

⁵ Та казали: Тільки не в сьвято, щоб не було бучі між народом.

⁶ Як же був Ісус у Витанїї в господї в Симона прокаженого,

⁷ приступила да Него жінка, маючи посудинку предорогого мира, та й злила на голову Йому, як сидїв за столом.

⁸ Побачивши ж ученики Його, сердились, кажучи: На що така втрата?

⁹ Можна бо було се миро продати дорого та дати вбогим.

¹⁰ Зрозумівши ж Ісус, рече до них: що ви смутите жінку? дїло бо добре вчинила на менї.

¹¹ Всякого бо часу маєте вбогих із собою, мене ж не всякого часу маєте.

¹² Зливши бо вона миро се на тїло моє на погребеннє моє зробила.

¹³ Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.

¹⁴ Тодї, пійшовши один з дванайцятьох, на ймя Юда Іскариоцький, до архиереїв,

¹⁵ каже: Що хочете дати менї, а я вам видам Його? Вони ж поставили йому трийцять срібняків.

¹⁶ І з того часу шукав нагоди, щоб Його видати.

¹⁷ У первий же день опрісночний приступили ученики до Ісуса, кажучи Йому: Де хочеш, щоб приготовили Тобі їсти пасху?

¹⁸ Він же рече: Йдїть у город до оттакого, та скажіть йому: Учитель рече: Час мій близько; у тебе зроблю пасху з учениками моїми.

¹⁹ І зробили ученики, як повелїв їм Ісус; і приготовили пасху.

²⁰ Як же настав вечір, сїв Він за столом із дванайцятьма.

²¹ І, як вони їли, рече: Істино глаголю вам, що один з вас зрадить мене.

²² І, засумівши тяжко, почали говорити до Него кожен з них: Аже ж не я, Господи?

²³ Він же, озвавшись, рече: Хто вмочає зо мною руку в миску, той зрадить мене.

²⁴ Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.

²⁵ Озвав ся ж Юда, зрадник Його, й каже: Аже ж не я, учителю? Рече до него: Ти сказав єси.

²⁶ Як же вони їли, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав, і давав ученикам, і рече: Прийміть, їжте: се єсть тїло моє.

²⁷ І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, глаголючи: Пийте з неї всї;

²⁸ се бо єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаеть ся на оставленнє гріхів.

²⁹ Глаголю ж вам: Що не пити му від нинї з сього плоду винограднього аж до дня того, коли його пити му з вами новим у царстві Отця мого.

³⁰ І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну.

³¹ Тодї рече до них Ісус: Всї ви поблазнитись мною сієї ночи. Писано бо: Поражу пастиря, і розсиплють ся. вівцї стада.

³² По воскресенню ж моїм попереджу вас у Галилею.

³³ Озвав ся ж Петр і каже до Него: Хоч усї поблазнять ся Тобою, я нїколи не зблазнюсь.

³⁴ Рече до него Ісус: Істино глаголю тобі: Що сієї ночі, перше нїж півень запіє, тричі відречеш ся мене.

³⁵ Каже йому Петр: Хоч би менї з Тобою і вмерти, не відречусь Тебе. Так і всі ученики казали.

³⁶ Тодї приходить з ними Ісус на врочище (місце) Гетсиман, і рече до учеників: Сидїть тут, поки, пійшовши, помолюсь оттам.

³⁷ І взяв із собою Петра та двох синів Зеведєвих, і почав скорбіти та вдаватись у тугу.

³⁸ Тодї рече до них: Тяжко сумна, душа моя аж до смертї. Підождіть. тут, і не спїте зо мною.

³⁹ І пройшовши трохи далїй, припав лицем своїм, молячись і глаголючи : Отче мій, коли можна, нехай мимо йде від мене чаша ся; тільки ж не як я хочу, а як Ти.

⁴⁰ І приходить до учеників, і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Так не змогли ви однієї години попильнувати зо мною?

⁴¹ Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу. Дух то охочий, тїло ж немошне.

⁴² Знов, удруге відійшовши, молив ся, глаголючи: Отче мій, як не може ся чаша мимо йти від мене, коли не пити му її, нехай станеть ся воля твоя.

⁴³ І, прийшовши, знаходить їх знов сплячих, були бо очі в них важкі.

⁴⁴ І, зоставивши їх, пійшов ізнов, і моливсь утретє, промовляючи те ж саме слово.

⁴⁵ Тодї приходить до учеників своїх, і рече їм: Спіть уже й спочивайте ось настиг час, і Син чоловічий буде виданий у руки грішникам.

⁴⁶ Уставайте, ходімо: ось наближуєть ся зрадник мій.

⁴⁷ Ще він говорив, коли се Юда, один з дванаицяти, приходить, а з ним багато народу з мечами й дручем, од архиєреїв та старших людських.

⁴⁸ Зрадник же Його дав знак їм, кажучи: Кого я поцїлую, той і єсть він: беріть його.

⁴⁹ І, зараз приступивши до Ісуса, каже; Радуй ся, учителю; та й поцілував Його.

⁵⁰ Ісус же рече йому: Друже, чого прийшов єси? Тодї, приступивши, наложили руки на Ісуса, та й узяли Його.

⁵¹ І ось один з тих, що з Ісусом, простягти руку, вихопив меча свого, й, вдаривши слугу архиєрейського, відтяв йому вухо.

⁵² Тоді рече до него Ісус: Верни меч твій в місце його: всі бо, що візьмуть ся за меч, од меча погинуть.

⁵³ Або думаєш, що не міг би нинї вблагати Отця мого, й приставив би мені більш дванайцяти легионів ангелів?

⁵⁴ Як же тоді справдились би писаня, що так мусить статись ?

⁵⁵ Тієї ж години рече Ісус до народу: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями, брати мене? Щодня сидів я в вас, навчаючи в церкві, і не брали мене.

⁵⁶ Се ж усе стало ся, щоб справдились писання пророчі. Тодї всі ученики, покинувши.Його, повтікали.

⁵⁷ Вони ж, узявши Ісуса, повели Його до Каяфи архиерея, де письменники та старші зібрались.

⁵⁸ Петр же йшов слїдом за Ним оддалеки до двору архиєрейського, і, ввійшовши в двір, сїв із слугами, щоб бачити конець.

⁵⁹ Архиєреї ж, і старші, і вся рада шукали кривого сьвідчення на Ісуса, щоб Його вбити.

⁶⁰ І не знайшли. І коли багато лжесьвідків поприходило, не знайшли. Опісляж, приступивши два лжесьвідки

⁶¹ говорили: Сей казав: Я можу зруйнувати церкву Божу, й за три дні збудувати її.

⁶² І, вставши архиєрей, каже до Него: Нїчого не відказуєш, що сї про. ти Тебе сьвідкують?

⁶³ Ісус же мовчав. І, озвавшись архиєрей, каже до Него: Заклинаю Тебе Богом живим, щоб сказав нам, чи Ти єси Христос, Син Божий?

⁶⁴ Рече йому Ісус: Ти сказав єси. Тільки ж глаголю вам: Від нині побачите Сина чоловічого, по правицї сили, й грядущого на хмарах небесних.

⁶⁵ Тоді архиєрей роздер одежу свого, кажучи: Ось сказав хулу; на що нам, іще сьвідків? Ось тепер чули хулу Його;

⁶⁶ як вам здаеть ся? Вони ж, озвавшись, сказали: Винен єсть смерти.

⁶⁷ Тоді плювали в лице Йому, й били по щоках Його, і знущались із Него,

⁶⁸ кажучи: Проречи нам, Христе, хто се вдарив Тебе?

⁶⁹ Петр же знадвору сидів у дворі, І приступила до него одна дівчина, кажучи: І ти був з Ісусом Галилейським.

⁷⁰ Він же відрік ся перед усіма, кажучи : Не знаю, що говориш.

⁷¹ Як же вийшов він до воріт, побачила його друга, та й каже до тих, що там були: І сей був з Ісусом Назарейським.

⁷² І знов одрік ся він, кленучись: Що не знаю чоловіка.

⁷³ Трохи ж згодом, приступивши ті, що стояли, кажуть Петрові: Справді й ти єси з них, бо й твоя говірка виявляє тебе.

⁷⁴ Тодї почав він проклинатись та, клястись: Що не знаю чоловіка. І зараз півень запіяв.

⁷⁵ І згадав Петр слово Ісуса, промовлене до него: Що перше ніж півень запіе, тричі відречеш ся мене. І, вийшовши геть, плакав гірко.