Bible

 

Метью 26

Studie

   

1 І сталось, як скінчив Ісус, усї цї слова, рече до ученикїв своїх:

2 Ви знаєте, що через два днї буде пасха, й Сина чоловічого видадуть на розпяттє.

3 Тодї зібрались архиєреї, та письменники, та старші людські у двір до архиєрея, на прізвище Каяфи,

4 і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити.

5 Та казали: Тільки не в сьвято, щоб не було бучі між народом.

6 Як же був Ісус у Витанїї в господї в Симона прокаженого,

7 приступила да Него жінка, маючи посудинку предорогого мира, та й злила на голову Йому, як сидїв за столом.

8 Побачивши ж ученики Його, сердились, кажучи: На що така втрата?

9 Можна бо було се миро продати дорого та дати вбогим.

10 Зрозумівши ж Ісус, рече до них: що ви смутите жінку? дїло бо добре вчинила на менї.

11 Всякого бо часу маєте вбогих із собою, мене ж не всякого часу маєте.

12 Зливши бо вона миро се на тїло моє на погребеннє моє зробила.

13 Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.

14 Тодї, пійшовши один з дванайцятьох, на ймя Юда Іскариоцький, до архиереїв,

15 каже: Що хочете дати менї, а я вам видам Його? Вони ж поставили йому трийцять срібняків.

16 І з того часу шукав нагоди, щоб Його видати.

17 У первий же день опрісночний приступили ученики до Ісуса, кажучи Йому: Де хочеш, щоб приготовили Тобі їсти пасху?

18 Він же рече: Йдїть у город до оттакого, та скажіть йому: Учитель рече: Час мій близько; у тебе зроблю пасху з учениками моїми.

19 І зробили ученики, як повелїв їм Ісус; і приготовили пасху.

20 Як же настав вечір, сїв Він за столом із дванайцятьма.

21 І, як вони їли, рече: Істино глаголю вам, що один з вас зрадить мене.

22 І, засумівши тяжко, почали говорити до Него кожен з них: Аже ж не я, Господи?

23 Він же, озвавшись, рече: Хто вмочає зо мною руку в миску, той зрадить мене.

24 Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.

25 Озвав ся ж Юда, зрадник Його, й каже: Аже ж не я, учителю? Рече до него: Ти сказав єси.

26 Як же вони їли, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав, і давав ученикам, і рече: Прийміть, їжте: се єсть тїло моє.

27 І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, глаголючи: Пийте з неї всї;

28 се бо єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаеть ся на оставленнє гріхів.

29 Глаголю ж вам: Що не пити му від нинї з сього плоду винограднього аж до дня того, коли його пити му з вами новим у царстві Отця мого.

30 І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну.

31 Тодї рече до них Ісус: Всї ви поблазнитись мною сієї ночи. Писано бо: Поражу пастиря, і розсиплють ся. вівцї стада.

32 По воскресенню ж моїм попереджу вас у Галилею.

33 Озвав ся ж Петр і каже до Него: Хоч усї поблазнять ся Тобою, я нїколи не зблазнюсь.

34 Рече до него Ісус: Істино глаголю тобі: Що сієї ночі, перше нїж півень запіє, тричі відречеш ся мене.

35 Каже йому Петр: Хоч би менї з Тобою і вмерти, не відречусь Тебе. Так і всі ученики казали.

36 Тодї приходить з ними Ісус на врочище (місце) Гетсиман, і рече до учеників: Сидїть тут, поки, пійшовши, помолюсь оттам.

37 І взяв із собою Петра та двох синів Зеведєвих, і почав скорбіти та вдаватись у тугу.

38 Тодї рече до них: Тяжко сумна, душа моя аж до смертї. Підождіть. тут, і не спїте зо мною.

39 І пройшовши трохи далїй, припав лицем своїм, молячись і глаголючи : Отче мій, коли можна, нехай мимо йде від мене чаша ся; тільки ж не як я хочу, а як Ти.

40 І приходить до учеників, і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Так не змогли ви однієї години попильнувати зо мною?

41 Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу. Дух то охочий, тїло ж немошне.

42 Знов, удруге відійшовши, молив ся, глаголючи: Отче мій, як не може ся чаша мимо йти від мене, коли не пити му її, нехай станеть ся воля твоя.

43 І, прийшовши, знаходить їх знов сплячих, були бо очі в них важкі.

44 І, зоставивши їх, пійшов ізнов, і моливсь утретє, промовляючи те ж саме слово.

45 Тодї приходить до учеників своїх, і рече їм: Спіть уже й спочивайте ось настиг час, і Син чоловічий буде виданий у руки грішникам.

46 Уставайте, ходімо: ось наближуєть ся зрадник мій.

47 Ще він говорив, коли се Юда, один з дванаицяти, приходить, а з ним багато народу з мечами й дручем, од архиєреїв та старших людських.

48 Зрадник же Його дав знак їм, кажучи: Кого я поцїлую, той і єсть він: беріть його.

49 І, зараз приступивши до Ісуса, каже; Радуй ся, учителю; та й поцілував Його.

50 Ісус же рече йому: Друже, чого прийшов єси? Тодї, приступивши, наложили руки на Ісуса, та й узяли Його.

51 І ось один з тих, що з Ісусом, простягти руку, вихопив меча свого, й, вдаривши слугу архиєрейського, відтяв йому вухо.

52 Тоді рече до него Ісус: Верни меч твій в місце його: всі бо, що візьмуть ся за меч, од меча погинуть.

53 Або думаєш, що не міг би нинї вблагати Отця мого, й приставив би мені більш дванайцяти легионів ангелів?

54 Як же тоді справдились би писаня, що так мусить статись ?

55 Тієї ж години рече Ісус до народу: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями, брати мене? Щодня сидів я в вас, навчаючи в церкві, і не брали мене.

56 Се ж усе стало ся, щоб справдились писання пророчі. Тодї всі ученики, покинувши.Його, повтікали.

57 Вони ж, узявши Ісуса, повели Його до Каяфи архиерея, де письменники та старші зібрались.

58 Петр же йшов слїдом за Ним оддалеки до двору архиєрейського, і, ввійшовши в двір, сїв із слугами, щоб бачити конець.

59 Архиєреї ж, і старші, і вся рада шукали кривого сьвідчення на Ісуса, щоб Його вбити.

60 І не знайшли. І коли багато лжесьвідків поприходило, не знайшли. Опісляж, приступивши два лжесьвідки

61 говорили: Сей казав: Я можу зруйнувати церкву Божу, й за три дні збудувати її.

62 І, вставши архиєрей, каже до Него: Нїчого не відказуєш, що сї про. ти Тебе сьвідкують?

63 Ісус же мовчав. І, озвавшись архиєрей, каже до Него: Заклинаю Тебе Богом живим, щоб сказав нам, чи Ти єси Христос, Син Божий?

64 Рече йому Ісус: Ти сказав єси. Тільки ж глаголю вам: Від нині побачите Сина чоловічого, по правицї сили, й грядущого на хмарах небесних.

65 Тоді архиєрей роздер одежу свого, кажучи: Ось сказав хулу; на що нам, іще сьвідків? Ось тепер чули хулу Його;

66 як вам здаеть ся? Вони ж, озвавшись, сказали: Винен єсть смерти.

67 Тоді плювали в лице Йому, й били по щоках Його, і знущались із Него,

68 кажучи: Проречи нам, Христе, хто се вдарив Тебе?

69 Петр же знадвору сидів у дворі, І приступила до него одна дівчина, кажучи: І ти був з Ісусом Галилейським.

70 Він же відрік ся перед усіма, кажучи : Не знаю, що говориш.

71 Як же вийшов він до воріт, побачила його друга, та й каже до тих, що там були: І сей був з Ісусом Назарейським.

72 І знов одрік ся він, кленучись: Що не знаю чоловіка.

73 Трохи ж згодом, приступивши ті, що стояли, кажуть Петрові: Справді й ти єси з них, бо й твоя говірка виявляє тебе.

74 Тодї почав він проклинатись та, клястись: Що не знаю чоловіка. І зараз півень запіяв.

75 І згадав Петр слово Ісуса, промовлене до него: Що перше ніж півень запіе, тричі відречеш ся мене. І, вийшовши геть, плакав гірко.

   

Ze Swedenborgových děl

 

Apocalypse Explained # 716

Prostudujte si tuto pasáž

  
/ 1232  
  

716. And ten horns.- That this signifies much power is evident from the signification of horn, as denoting the power of truth against falsity and evil, and, in the opposite sense, the power of falsity against truth and good (concerning which see above, n. 316, 567); and from the signification of ten, as denoting all men and things, also many men and things (concerning which also see above, n. 675); it is therefore plain that the ten horns signify much power. That the dragon had much power is evident from what follows, namely, that because of him the male child which the woman brought forth was caught up unto God; that his tail drew down from heaven the third part of the stars; also, that he fought with Michael and his angels; and afterwards, that he stirred up Gog and Magog, and the nations in great number, to war against the saints.

[2] The dragon had such power, because by him are meant those who have separated faith from the goods of charity, which are works, and have confirmed this by means of the sense of the letter of the Word, which they have thus twisted from its genuine sense, and as it were drawn down from heaven; and because, at the end of the church, which the Apocalypse treats of, there is no charity, the dragon then has power. For at the end of the church every one desires to live for himself, for the world, and according to his own natural bent, and few wish to live for the Lord, for heaven, and eternal life; and the principle concerning faith alone, which is faith separated from charity, favours that life, and like the current of a river draws in and bears all away to such belief and to such a life. This is why the dragon, which signifies such persons and such things, appeared to have ten horns.

[3] It has been previously said that falsities from evil have no power, but it must be understood that falsities have no power against truth from good; for truth from good is from the Lord, and all power belongs to the Lord through His Divine Truth. But falsities from evil have the power that is signified by the ten horns of the dragon, because they prevail against those who are in falsities from evil, for they act as one. And a man is hereditarily in evil and thence in falsities from his parents, and afterwards from actual life, especially at the end of the church, and those falsities from evil cannot be driven out from him in a moment, but only by degrees; for if they were to be expelled in a moment, a man would die, because they constitute his life. Because such is the state of man at the end of the church, therefore falsities of evil prevail, although they have not the least power against truth from good. The Lord by means of His Divine Truth could cast out the falsities of evil in a man instantly, but this would result in his being immediately cast into hell; these must first be removed, and as far as they are removed, so far room is given for truths from good to be implanted, and the man is reformed. Such as are here meant by the dragon are also meant by the goat that fought with the ram (Daniel viii.), and also by the goats inMatthew 25; for the goats there signify those who are in faith separated from charity, and the ram and the sheep, those who are in charity.

  
/ 1232  
  

Translation by Isaiah Tansley. Many thanks to the Swedenborg Society for the permission to use this translation.