Bible

 

Метью 25

Studie

   

1 Тоді уподобить ся царство небесне десяти дівчатам, що, взявши каганці свої, вийшли назустріч женихові.

2 Пять же були з них розумні, а пять необачні.

3 Котрі необачні, взявши каганці свої, не взяли з собою олїї.

4 Розумні ж узяли олії в пляшечки свої з каганцями своїми.

5 Як же жених барив ся, задрімали всі, та й поснули.

6 О півночі ж постав крик: Ось жених ійде; виходьте назустріч йому!

7 Тоді повставали всі дівчата тиї, та й украсили каганці свої.

8 Необачні ж казали до розумних: Дайте нам олії вашої, бо каганці наші гаснуть.

9 Відказали ж розумні, говорячи: Щоб не стало нам і вам; а йдіть лучче до тих, що продають, та. й купіть собі.

10 Як же йшли вони купувати, прийшов жених; і що були готові, увійшли з ним на весїлле; і зачинено двері.

11 Опісля ж приходять і другі дівчата, та й кажуть: Господи, Господи, відчини нам.

12 Він же, озвавшись, рече: Істино глалолю вам: Не знаю вас.

13 Отим же то пильнуйте, бо не знаєте дня, нї години, коди Син чоловічий прийде.

14 Бо, як чоловік, від'їжджаючи, прикликав слуги свої, і передав їм достатки свої,

15 і одному дав пять талантів, другому два, иншому ж один, кожному по його сназі, та й відїхав зараз.

16 Пійшовши ж той, що взяв пять талантів, орудував ними, й придбав других пять талантів.

17 Так само й той, що два, придбав і він других два.

18 Той же, що взяв один, пійшовши, закопав у землю, і сховав срібло пана свого.

19 По довгому ж часу, приходить пан слуг тих, і бере перелік із них.

20 І, приступивши той, що взяв пять талантів, принїс і других пять талантів, говорячи; Пане, пять талантів менї передав єси; ось других пять талантів придбав я ними.

21 Рече ж до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.

22 Приступивши ж і той, що взяв два таланти, сказав: Пане, два таланти менї передав еси; ось других два таланти придбав я ними.

23 Рече до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був еси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.

24 Приступивши ж і той, що взяв один талант, сказав: Пане, знав я тебе, що жорстокий єси чоловік, що жнеш, де не сїяв, і збираєш, де не розсипав;

25 і, злякавшись, пійшов та сховав твій талант у землї. Оце ж маєш твоє.

26 Озвав ся ж пан його й рече до него: Лукавий слуго й лїнивий, знав єси, що жну, де не сїяв, і збираю, де не розсипав:

27 так треба було оддати срібло моє міняльникам, і, прийшовши, взяв би я своє з лихвою.

28 Візьміть же від него талант, та дайте тому, що має десять талантів.

29 Кожному бо маючому всюдидасть ся, і надто мати ме; у немаючого ж, і що має, візьметь ся від него.

30 І викиньте слугу нікчемного у темряву надвірню: там буде плач і скреготаннє зубів.

31 Як же прийде Син чоловічий у славі своїй, і всї сьвяті ангели з ним, тодї сяде він на престолї слави своєї;

32 і зберуть ся перед него всї народи; й відлучить він їх одних од других, як пастух одлучує овець од козлів;

33 і поставить овець по правицї в себе, а козлів по лївицї.

34 Тодї скаже царь тим, що по правицї в него: Прийдіть, благословенні Отця мого, осягніть царство, приготовлене вам од основання сьвіту.

35 Бо я голодував, а ви дали менї їсти; жаждував, і напоїли мене; був чуженицею, і прийняли мене;

36 нагий, і з'одягли мене; недугував, і одвідали мене; був у темниці, і прийшли до мене.

37 Озвуть ся тодї до него праведні, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, та й накормили? або і жадного, та й напоїли?

38 Коли ж бачили тебе чуженицею, та й прийняли? або нагим, та й з'одягли?

39 Коли ж бачили тебе недужим або в темницї, та й прийшли до тебе?

40 І озвавшись цар, промовить до них: Істино глаголю вам; Скільки раз ви чинили се одному з сих братів моїх найменших, менї чинили.

41 Тодї скаже він і до тих, що по лївицї: Ідїть од мене, прокляті, ув огонь вічний, приготовлений дияволові та ангелам його:

42 бо я голодував, і не дали ви менї їсти; жаждував, і не напоїли мене;

43 був чуженицею, і не прийняли мене; нагим, і не з'одягли мене; недужим і в темницї, і не одвідали мене.

44 Тодї озвуть ся до него й сї, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, або жадного, або чуженицею, або нагого, або недужого, або в темницї, та й не послужили тобі?

45 Озветь ся тодї до них і промовить, глаголючи: Істино глаголю вам: Скільки раз не чинили ви сього одному з сих найменших, і менї не чинили.

46 І пійдуть сї на вічні муки, а праведні на життє вічне.

   

Ze Swedenborgových děl

 

Divine Providence # 101

Prostudujte si tuto pasáž

  
/ 340  
  

101. However, many people--especially people who have convinced themselves of a faith that is devoid of caring--do not know that they are in hell when they are engaged in evil pursuits. They have no idea what evils really are, because they give no thought to them. They say that they are not under the yoke of the law, which means that the law does not condemn them. They also say that since they cannot contribute anything to their own salvation they cannot rid themselves of anything evil, let alone do anything good on their own.

They are people who given no thought to the evil within themselves and who are constantly engaged in it because of this neglect. I explained in Teachings for the New Jerusalem on Doctrine of The Doctrine of the New Jerusalem Regarding The Doctrine of the New Jerusalem respecting Faith 61-68 that they are the ones the Lord referred to as "goats" in Matthew 41-46 [Matthew 25:32-33, 41-46], telling them to "Go away from me, cursed ones, into the eternal fire prepared for the devil and his angels" (Matthew 25:41).

[2] If we give no thought to the evils within us, that is, if we do not examine ourselves and then refrain from doing them, we wind up inevitably not knowing what evil is and then loving it because of the pleasure it offers us. This is because anyone who does not know about evil loves it, and anyone who neglects thinking about evil is constantly involved in it. People like this are like blind people, people who cannot see, since thought sees what is good and what is evil the way the eye sees what is beautiful and what is ugly. We are caught up in evil if we consider and intend it and if we think it is hidden from God and would be forgiven if it came to light. This is actually thinking that we are free of evil.

If we do then refrain from evil deeds, we do so not because they are sins against God but because we are afraid of the laws and afraid for our reputation. We are still doing them in spirit, though, because it is our spirit that thinks and intends. As a result, whatever we think in our spirit in this world we do after we leave this world when we become spirits.

[3] In the spiritual world where we all arrive after death, no one asks what our faith has been or what our beliefs have been, only what our life has been, whether we are one kind of person or another. They know that the quality of our faith and the quality of our beliefs depend on the quality of our life, because life constructs a belief system for itself and constructs a faith for itself.

  
/ 340  
  

Thanks to the Swedenborg Foundation for the permission to use this translation.