Bible

 

Метью 16

Studie

   

1 Поприходили також Фарисеї та Садукеї й, спокушуючи Його, бажали від Него, щоб показав їм ознаку з неба.

2 Він же, озвавшись, рече їм: Як настане вечір, ви говорите: Погода, бо червонїє небо.

3 А вранці: Сьогодні непогідь, бо небо червонїє та хмарить ся. Лицеміри, лице неба вмієте познавати, а ознак часу не можете?

4 Кодло лукаве та перелюбне ознаки шукав; а ознака не дасть ся йому, хиба тільки ознака Йони пророка. І, покинувши їх, пійшов.

5 Та ученики Його, перепливши на той бік, забули взяти хлїба.

6 Ісус же рече до них: Гледїть, остерегайтесь квасу Фарисейського та Садукейського.

7 Вони ж міркували собі, кажучи: Се, що не взяли ми хлїба.

8 Постерігши ж се Ісус, рече до них: Що ви міркуєте собі, маловіри, що хлїба не взяли?

9 Хиба ще не зрозуміли, та й не памятаєте пяти хлібів пятьом тисячам, і скільки кошів набрали?

10 анї семи хлїбів чотирьом тисячам, і скільки кошів набрали?

11 Як се не розумієте, що не про хлїб я казав вам, остерегатись квасу Фарисейського та Садукейського?

12 Тоді зрозуміли, що не казав остерегатись квасу хлїбного, а науки Фарисейської та Садукейської.

13 Як же прийшов Ісус у сторони Кесариї Филипової, то питав учеників своїх, глаголючи: За кого мають люде мене, Сина чоловічого?

14 Вони ж сказали: Одні за Йоана Хрестителя, другі за Ілию, инші ж за Єремію або одного з пророків.

15 Рече до них: Ви ж як кажете? хто я?

16 Озвавшись Симон Петр, каже: Ти єси Христос, Син Бога живого.

17 І озвавшись Ісус, рече до него: Блажен єси; Симоне, сину Йонин, бо тіло й кров не відкрила тобі сього, а Отець мій, що на небі.

18 Скажу ж і я тобі: Що ти єси Петр, і на сьому каменї збудую церкву мою, і ворота пекельні не подужають її.

19 І дам я тобі ключі царства небесного; й що звяжеш на землі, буде звязане на небі; а що розвяжеш на землі, буде розвязане на небі.

20 Тоді наказав ученикам своїм, щоб не казали нікому, що Він Ісус Христос.

21 З того часу почав Ісус виявляти ученикам своїм, що мусить ійти в Єрусалим, і багато терпіти од старших, та архиєреїв, та письменників, і бути вбитим, і встати третього дня.

22 І взявши Його Петр, почав докоряти Йому, кажучи: Пожаль ся себе, Господи; нехай се не станеть ся Тобі.

23 Він же обернувсь і рече до Петра: Геть від мене, сатано! ти блазниш мене, бо не гадаєш про Боже, а про чоловіче.

24 Рече тоді Ісус ученикам своїм: Коли хто хоче йти слїдом за мною, нехай відречеть ся себе самого, й візьме хрест свій, та й іде слїдом за мною.

25 Хто бо хоче спасти душу свою, той погубить її; хто ж погубить душу свою ради мене, знайде її.

26 Що бо за користь, чоловікові, хоч би сьвїт увесь здобув, а душу свою занапастив ? або що дасть чоловік у замін за душу свою ?

27 Прийде бо Син чоловічий у славі Отця свого з ангелами своїми; й тоді віддасть кожному по дїлам його.

28 Істино глаголю вам: Єсть деякі між стоячими тут, що не вкусять смерти, аж поки побачять Сина чоловічого, грядущого в царстві своїм.

   

Ze Swedenborgových děl

 

Apocalypse Explained # 86

Prostudujte si tuto pasáž

  
/ 1232  
  

86. And I have the keys of hell and of death, signifies that He has power to save. This is evident from the signification of "keys," as being the power to open and shut (See Arcana Coelestia 9410); and from the signification of "hell," as being evils, for all evils are from hell and belong to hell; and from the signification of "death," as being damnation, which is also called spiritual death (See n. 5407, 6119, 9008). "To have the keys of hell and of death" means also the power to save, because the Lord alone removes the hells with man and thereby damnation; and when the hells are removed man is saved, for in their place heaven and eternal life flows in; for the Lord is constantly present with man, and desires to fill him with heaven, but evils stand in the way of its being received; so far, therefore, as the hells are removed, that is, so far as man refrains from evils, so far the Lord with heaven flows in.

The Lord here says that He "has the keys of hell and of death," because it is said immediately before that He is "alive unto the ages of the ages," by which is meant that from Him is eternal life; and so far as the Lord is received in faith and in love so far as He is in man, and so far as He is in man so far He removes evils, thus the hells and eternal death. This the Lord alone does, and for this reason He ought to be received, as is evident also from the passages from the Word cited just above n. 83. By "hell" evils of every kind are signified, because all evils are from hell. Whatever man thinks and wills is either from hell or from heaven. If he thinks and wills evil it is from hell, but if he thinks and wills good it is from heaven. There is no thought and will in man from any other source. The man who supposes that he thinks and wills from himself is not aware of this; but I can assert from all experience on this subject that every thing that a man thinks and wills is either from one or the other of these sources. For this reason, moreover, the man who thinks and wills evil is actually in hell; and where one actually is while he lives in the world thither will he come after death.

He can come into no other place because man's spirit is formed and composed of those things that he thinks and wills. When, therefore, he thinks and wills evil, the whole man is formed and composed of evil, so that he is his own evil in form. From this it is that infernal spirits are altogether images of their own evil, and are monstrosities, horrible according to the kind of evil. Furthermore, the only means whereby a spirit can be formed and constituted for heaven is receiving the Lord in faith and love; for the Lord alone, by His presence in faith and love with man, removes evils, and forms man into an image of heaven, which is an angel. From this it can be seen what is signified by "having the keys of hell and of death." The word "keys" is used because all the hells are closed up, and are opened only when evil spirits are cast into them, and when any are taken out of them, which occurs when evils increase with men. The openings that are then made are called "gates," and as they are called "gates," so also "keys" are mentioned, and these signify the power to open and to shut, since the opening and shutting of gates is effected by means of keys.

The keys given to Peter (Matthew 16:18, 19) have a like signification; for by "Peter" is there signified truth from the good which is from the Lord, thus it is meant that the Lord alone, from whom is all the truth of faith and the good of love, has that power (See the little work on The Last Judgment 57).

  
/ 1232  
  

Thanks to the Swedenborg Foundation for their permission to use this translation.