¹ І, прикликавши дванайцять учеників своїх, дав їм власть над нечистими духами, щоб виганяли їх, і сцїляли всяку болїсть і всяку неміч.

² На ймя ж дванайцять апостолів були: первий Симон, що прозвано Петром, та Андрій брат його; Яков Заведеїв, та Иоан брат його;

³ Филип, та Вартоломей; Тома, та Маттей митник: Яков Алфеїв, та Леввій, на прізвище Тадей;

⁴ Симон Хананець, та Юда Іскариотський, що й зрадив Його.

⁵ Сих дванайцятьох послав Ісус, і наказав їм, глаголючи: Не йдїть шляхом поган, і не ввіходьте в город Самаряньский;

⁶ а раднїщ ійдїть до загублених овечок дому Ізраїлевого,

⁷ а ходячи проповідуйте, глаголючи: Царство небесне наближилось.

⁸ Сцїляйте недужих, очищайте прокажених, воскрешайте мертвих, виганяйте біси; дармо прийняли, дармо й давайте.

⁹ Не беріть собі нї золота, нї срібла, нї грошей у череси ваші,

¹⁰ анї торбини на дорогу, анї двох одежин, нї обувя, нї палиці: бо робітник достоєн харчі своєї.

¹¹ І в який город чи село ввійдете, роспитайте, хто там є достойний; там і пробувайте, аж поки вийдете.

¹² А як увійдете в яку господу, витайте її, кажучи: Мир сїй господі.

¹³ І, коли господа достойна, нехай упокій ваш зійде на неї. Коли ж вона недостойна, то нехай упокій ваш вернеть ся до вас.

¹⁴ А хто вас не прийме й не слухати ме словес ваших, то, виходячи з такого дому чи города того, отрусіть і порох із ніг ваших.

¹⁵ Істинно глаголю вам: Легше буде землї Содомській та Гоморській суднього дня, нїж городові тому.

¹⁶ Оце я посилаю вас, як овечок між вовки; тим бувайте мудрі, як вужі, та тихі, як голуби.

¹⁷ Та й стережіть ся людей: бо вони видавати муть вас у судові зборища, й в школах своїх бити вас будуть;

¹⁸ і водити муть вас перед старших та перед царів за мене, на сьвідкуваннє їм і поганам.

¹⁹ Як же видавати муть вас, не дбайте про те, як і що вам казати; бо дасть ся вам того часу, що вам казати.

²⁰ Не ви бо промовляти мете, а дух Отця вашого промовляти ме в вас.

²¹ Видавати ж ме брат брата на смерть, і батько дитину, і вставати муть діти на родителїв, і вбивати муть їх.

²² І ненавидіти муть вас усі за ймя моє; хто ж видержить до кінця, той спасеть ся.

²³ Коли ж вас гонити муть у тому городї, втікайте в инший: істинно бо глаголю вам: Не перейдете ще городів Ізраїлевих, доки Син чоловічий прийде.

²⁴ Ученик не старший од учителя свого, анї слуга од пана свого.

²⁵ Доволі з ученика, коли буде, як учитель його, а слуга, як пан його. Коли господаря дому названо Вельзевулом, то як більше домашніх його?

²⁶ Тим же то не лякайтесь їх: нема бо нїчого закритого, що не відкриєть ся, анї захованого, що не виявить ся.

²⁷ Що я кажу вам потемки, кажіть повидну; й що чуєте на ухо, проповідуйте на домах.

²⁸ І не лякайтесь тих, що вбивають тіло, душі ж не здолїють убити; а лякайтесь більше того, хто зможе погубити і душу й тіло в пеклї.

²⁹ Хиба не два горобці продають ся за шага? а нї один з них не впаде на землю без Отця вашого.

³⁰ У вас же і все волоссє на голові перелїчене.

³¹ Оце же не лякайтесь: ви дорожчі многих горобців.

³² От же всякий, хто мене визнавати ме перед людьми, того й я визнавати му перед Отцем моїм, що на небі.

³³ А хто відречеть ся мене перед людьми, того й я відречусь перед Отцем моїм, що на небі.

³⁴ Не думайте, що я прийшов послати впокій на землю; не прийшов я послати впокій, а меч.

³⁵ Бо прийшов я, щоб поставити чоловіка різно проти батька його, й дочку проти матери її, й невістку проти свекрухи її.

³⁶ І будуть ворогами чоловікові домашні його.

³⁷ Хто любить батька або матір більш мене, недостоєн мене; й хто любить сина або дочку більш мене, недостоєн мене.

³⁸ І хто не візьме хреста свого, й не пійде слідом за мною, недостоея мене.

³⁹ Хто б знайшов душу свою, погубить її; а хто б згубив душу свою задля мене, знайде її.

⁴⁰ Хто приймав вас, мене приймає; а хто приймав мене, приймає Того, хто послав мене.

⁴¹ Хто приймає пророка в імя пророка, одержить нагороду пророчу; й хто приймав праведника в імя праведника, одержить нагороду праведничу.

⁴² І хто напоїть одного з сих малих тільки чашею холодної води, в імя ученика, істино глаголю вам: Не втеряє нагороди своєї.

¹ Then came all the tribes of Israel to David to Hebron, and spoke, saying, "Behold, we are your bone and your flesh.

² In times past, when Saul was king over us, it was you who led out and brought in Israel. Yahweh said to you, 'You shall be shepherd of my people Israel, and you shall be prince over Israel.'"

³ So all the elders of Israel came to the king to Hebron; and king David made a covenant with them in Hebron before Yahweh; and they anointed David king over Israel.

⁴ David was thirty years old when he began to reign, and he reigned forty years.

⁵ In Hebron he reigned over Judah seven years and six months; and in Jerusalem he reigned thirty-three years over all Israel and Judah.

⁶ The king and his men went to Jerusalem against the Jebusites, the inhabitants of the land, who spoke to David, saying, "Unless you take away the blind and the lame, you shall not come in here;" thinking, "David can't come in here."

⁷ Nevertheless David took the stronghold of Zion; the same is the city of David.

⁸ David said on that day, "Whoever strikes the Jebusites, let him get up to the watercourse, and strike the lame and the blind, who are hated by David's soul." Therefore they say, "The blind and the lame can't come into the house."

⁹ David lived in the stronghold, and called it the city of David. David built around from Millo and inward.

¹⁰ David grew greater and greater; for Yahweh, the God of Armies, was with him.

¹¹ Hiram king of Tyre sent messengers to David, and cedar trees, and carpenters, and masons; and they built David a house.

¹² David perceived that Yahweh had established him king over Israel, and that he had exalted his kingdom for his people Israel's sake.

¹³ David took him more concubines and wives out of Jerusalem, after he was come from Hebron; and there were yet sons and daughters born to David.

¹⁴ These are the names of those who were born to him in Jerusalem: Shammua, and Shobab, and Nathan, and Solomon,

¹⁵ and Ibhar, and Elishua, and Nepheg, and Japhia,

¹⁶ and Elishama, and Eliada, and Eliphelet.

¹⁷ When the Philistines heard that they had anointed David king over Israel, all the Philistines went up to seek David; and David heard of it, and went down to the stronghold.

¹⁸ Now the Philistines had come and spread themselves in the valley of Rephaim.

¹⁹ David inquired of Yahweh, saying, "Shall I go up against the Philistines? Will you deliver them into my hand?" Yahweh said to David, "go up; for I will certainly deliver the Philistines into your hand."

²⁰ David came to Baal Perazim, and David struck them there; and he said, "Yahweh has broken my enemies before me, like the breach of waters." Therefore he called the name of that place Baal Perazim.

²¹ They left their images there; and David and his men took them away.

²² The Philistines came up yet again, and spread themselves in the valley of Rephaim.

²³ When David inquired of Yahweh, he said, "You shall not go up. Circle around behind them, and attack them over against the mulberry trees.

²⁴ It shall be, when you hear the sound of marching in the tops of the mulberry trees, that then you shall stir yourself up; for then Yahweh has gone out before you to strike the army of the Philistines."

²⁵ David did so, as Yahweh commanded him, and struck the Philistines from Geba until you come to Gezer.