Позначити 3

¹ І ввійшов ізнов у школу; й був там чоловік, що мав суху руку.

² І назирали Його, чи сцїлить його в суботу, щоб обвинуватити Його.

³ І рече до сухорукого чоловіка: Стань посередині.

⁴ І рече до них: Чи годить ся в суботу добро робити, чи зло робити? життє спасати, чи погубляти? Вони ж мовчали.

⁵ І, позирнувши на них кругом гнівно, жалкуючи над скаменїлостю сердець їх, рехе чоловікові: Простягни руку твою. І простяг, і стала рука його здорова, як і друга.

⁶ І вийшовши Фарисеї, зараз з Iродиянами зробили раду на Него, як Його погубити.

⁷ Ісус же відійшов з учениками своїми до моря; а великий натовп із Галилеї йшов за Ним, і з Юдеї,

⁸ і з Єрусалиму, й з Ідумеї, і зза Йордану; й ті, що кругом Тира та Сидона, натовп великий, прочувши, скільки Він робив, поприходили до Него.

⁹ І сказав Він ученикам своїм наготовити Йому човна задля народу щоб не тиснулись до Него.

¹⁰ Многих бо сцїлив, так що видались на Него, щоб приторкнутись до Него, хто з них мав недуги.

¹¹ А духи нечисті, як бачили Його то падали ниць перед Ним, і кричали, говорячи: Ти єси Син Божий.

¹² І остро грозив їм, щоб Його не виявляли.

¹³ І вийшов Він на гору, й покликав, кого схотів сам, і поприходили до Него.

¹⁴ І настановив дванайцятьох, щоб були з Ним, і щоб посилати їх проповідувати,

¹⁵ і щоб мали силу сцїляти недуги, й виганяти біси.

¹⁶ І дав Симонові імя Петр;

¹⁷ та Якова Зеведеєвого, та Йоана, брата Якового, й дав їм імена Воанер-гес, що єсть: Сини громові;

¹⁸ та Андрея, та Филипа, та Вартоломея, та Маттея, та Тому, та Якова Алфєєвого, та Тадея, та Симона Хананця,

¹⁹ та Юду Іскариодького, що зрадив Його.

²⁰ Входять вони в господу, і знов сходить ся народ, так що не могли анї хлїба з'їсти.

²¹ І прочувши свояки Його, вийшли взяти Його; казали бо, що Він не при собі.

²² А письменники, поприходивши з Єрусалиму, казали, що Вельзевула має, і що бісовським князем виганяє біси.

²³ І, покликавши їх, говорив до них приповістями: Як може сатана сатану виганяти?

²⁴ І коли царство проти себе роздїлить ся, не може стояти царство те.

²⁵ І коли господа проти себе роздїлить ся, не може стояти господа тая.

²⁶ І коли сатана устав проти себе, й розділив ся, не може стояти, а копець йому.

²⁷ Не може нїхто надоби сильного, ввійшовши в господу його, пожакувати, як перше сильного не звяже; аж тодї господу його пограбить.

²⁸ Істино глаголю вам: Що всї гріхи відпустять ся синам чоловічим, і хули, якими б вони нї хулили;

²⁹ хто ж хулити ме на Духа сьвятого, не має прощення во віки, а винен вічного осуду:

³⁰ бо казали: Духа нечистого має.

³¹ Приходять тодї брати й мати його, й стоячи на дворі, послали до Него, кличучи Його.

³² І сидїв народ круг Него; кажуть же Йому: Ось мати Твоя і брати Твої на дворі шукають Тебе.

³³ І, озвавшись до них, рече: Хто се мати моя, або брати мої?

³⁴ І, позирнувши кругом по тих, що сидїли коло Него, рече: Оце мати моя, і брати мої!

³⁵ Хто бо чинити ме волю Божу, той брат менї, й сестра моя, і мати.