Позначити 15

¹ І зараз уранці, порадившись архнєреї з старшими та письменниками, і вся рада, звязавши Ісуса, повели та й видали Пилатові.

² І спитав Його Пилат: Чи ти єси цар Жидівський? Він же озвавшись, рече йому: Ти кажеш.

³ І винуватили Його архиєреї багато.

⁴ Пилат же знов спитав Його, кажучи: Не відказуєш нїчого? Он, скільки на Тебе сьвідкують;

⁵ Ісус же більш нічого не відказав, так що дивував ся Пилат.

⁶ На сьвято ж відпускав він їм одного вязника, про которого просили.

⁷ Був же названий Варава з своїми затязцями увязнений, котрі під бунт убийство зробили.

⁸ І гукаючи народ, почав просити, щоб, як щоразу, зробив їм.

⁹ Пилат же відказав їм, говорячи: Чи хочете, щоб випустив вам царя Жидівського?

¹⁰ Знав бо, що через зависть видали Його архиєреї.

¹¹ Архиєреї ж напустили народ, щоб лучче Вараву відпустив їм.

¹² Пилат же, озвавшись ізнов, сказав їм: Що ж оце хочете, щоб зробив із тим, кого звете царем Жидівським?

¹³ Вони ж знов закричали: Розпни Його,

¹⁴ Пилат же каже їм: Яке ж бо зло зробив? Вони ж ще гірш кричали : Розпни Його.

¹⁵ Пилат же, хотівши народові догодити, відпустив їм Вараву, й передав Ісуса, побивши, щоб рознято Його.

¹⁶ Воїни ж повели Його в середину двору, чи то в Претор, і скликали всю роту.

¹⁷ І одягли Ного в багряницю, і положили на Него, сплівши з тернини, вінець,

¹⁸ та й почали витати Його: Радуй ся, царю Жидівський!

¹⁹ І били Його по голові тростиною, і плювали на Него, й, кидаючись на колїна, кланялись Йому.

²⁰ І, як насьміялись із Него, роздягнули Його з багряниці, і одягнули Його в одежу Його, та й виводять Його, щоб розняти Його.

²¹ І заставили мимойдучого якогось Симона Киринея, ідучого з поля, батька Александра та Руфа, щоб ніс хрест Його.

²² І приводять Його на Голготу місце, що прозване Черепове місце.

²³ І дали Йому пити вина з смирною; Він же не прийняв.

²⁴ І розпинателї Його поділили одежу Його, кинувши жереб на неї, що кому впаде.

²⁵ Була ж година третя, і розняли Його.

²⁶ І була надпись вини Його надписана: Цар Жидівський.

²⁷ І розняли з Ним двох розбійників, одного по правицї, а одного по лївицї в Него.

²⁸ І справдилось писанне, що глаголе: І з беззаконними полічено Його.

²⁹ І мимоходячі хулили Його, киваючи головами своїми та говорячи: Овва! Ти, що руйнуєш церкву і в три днї будуєш,

³⁰ спаси себе й зійди з хреста.

³¹ Так само й архиєреї, насьміхаючись один до одного з письменниками, казали: Інших спасав, себе не може спасти.

³² Христос, цар Жидівський, нехай зійде тепер з хреста, щоб побачили ми, й ввіруємо. І розпяті з Ним зневажали Його.

³³ Як же настала година шоста, темрява стала по всїй землі аж до години девятої.

³⁴ А години девятої покликнув Ісус голосом великим: Елоі, Елоі, лама саватани? що єсть перекладом: Боже мій, Боже мій, на що мене покинув єси?

³⁵ І деякі з тих, що тут стояли, почувши казали: Ось Ілию кличе.

³⁶ Побігши ж один, і сповнивши губку оцтом і настромивши на тростину, поїв Його, кажучи: Стривайте, побачимо, чи прийде Ілия знята Його.

³⁷ Ісус же, пустивши голос великий, зітхнув.

³⁸ І завіса церковня роздерлась надвоє з верху аж до низу.

³⁹ Бачивши ж сотник, що там стояв проти Него, що, так закричавши зітхнув, каже: Справді чоловік сей Син був Божий.

⁴⁰ Були ж і жінки, оддалеки дивлячись, між котрими була й Мария Магдалина, й Мария, Якова меншого та Йосиї мати, й Саломия,

⁴¹ що, й як був у Галилеї, ходили слїдом за Ним, і послугували Йому, і инших багато, що поприходили з Ним у Єрусалим.

⁴² А як уже настав вечір, бо була пятниця, чи то перед суботою,

⁴³ прийшов Иосиф з Ариматеї, поважний радник, що також сподївавсь царства Божого, й зосьмілившись, увійшов до Пилата й просив тіла Ісусового.

⁴⁴ Пилат же дивувавсь, що вже вмер би; й покликавши сотника, спитав його, чи давно вмер.

⁴⁵ А довідавшись од сотника, дав тіло Йосифові,

⁴⁶ і, купивши плащеницю і знявши Його, обгорнув Його плащеницею, та й положив Його у гробі, що був висічений із скелї, та й прикотив каменя до дверей гробу.

⁴⁷ Мария ж Магдалина й Мария Иосиїна дивились, де Його положено.