Позначити 10

¹ І, вставши звідтіля, приходить у гряницї Юдейська через той бік Йордану; і знов сходять ся люде до Него, й своїм звичаєм знов навчав їх.

² І приступивши Фарисеї, питали! Його: Чи годить ся чоловікові з жінкою розводитись? спокушуючи Його.

³ Він же, озвавшись, рече їм: Що заповідав вам Мойсей?

⁴ Вони ж сказали: Мойсей дозволив написати розвідний лист, та й відпустити.

⁵ І озвавшись Ісус, рече їм: Ради жорстокости серця вашого написав вам заповідь сю.

⁶ З почину ж творення - чоловіком і жінкою створив їх Бог.

⁷ Тим покине чоловік батька свого й матір, і пригорнеть ся до жінки своєї,

⁸ і будуть у двох тіло одно; то вже їх більш не двоє, а одно тіло.

⁹ Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучуе.

¹⁰ А в господї знов ученики Його про се питали Ного.

¹¹ І рече їм: Хто розведеть ся з жінкою своєю, і оженить ся з иншою, робить перелюб з нею.

¹² І коли жінка розведеть ся з чоловіком своїм, та вийде за иншого, робить перелюб.

¹³ І приношено Йому дїтей, щоб приторкнувсь до них; ученики ж заказували тим, що приносили.

¹⁴ Побачивши ж Ісус, прогнівив ся, і рече їм: Дайте дітям приходити до мене, й не бороніть їм; таких бо царство Боже.

¹⁵ Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як мала дитина, не ввійде в него.

¹⁶ І, обнявши їх, положив руки на них, і благословив їх.

¹⁷ І, як виходив Він у дорогу, прибіг один, і втавши перед Ним на коліна, питав Його: Учителю благий, що робити менї, щоб життє вічне наслїдувати?

¹⁸ Ісус же рече йому: Чого мене звеш благим? Ніхто не благий, тільки один, Бог.

¹⁹ Заповідї знаєш: Не роби перелюбу. Не вбивай. Не кради. Не сьвідкуй криво. Не обижай. Поважай батька твого й матір.

²⁰ Він же, озвавшись, каже Йому: Учителю, се все я хоронив з малку мого.

²¹ Ісус же, поглянувши на него, уподобав його, й рече йому: Одного тобі не достає: ійди, що маєш, продай і дай убогим, і мати меш скарб на небі; і прийди, та й іди слїдом за мною, взявши хрест.

²² Він же, зажурившись од слова сього, пійшов сумуючи: мав бо достатки великі.

²³ І позирнувши Ісус округи, рече ученикам своїм: Як тяжко багацтва маючим у царство Боже ввійти!

²⁴ Ученики ж вжахнулись од словес Його. Ісус же, знов озвавшись, рече їм: Діти, як тяжко вповаючим ва багацтва в царство Боже ввійти!

²⁵ Легше верблюдові кріз ушко голки пройти, ніж багатому в царство Боже ввійти.

²⁶ Вони ж, надто здивувались, говорячи між собою: То хто ж може спастись?

²⁷ Споглянувши ж на них Ісус, рече: У людей неможливе, та не в Бога; все бо можливе в Бога.

²⁸ І почав Петр говорити Йому: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.

²⁹ Озвав ся ж Ісус і рече: Істино глаголю вам: Нема чоловіка, що покинув домівку, або братів, або сестер, або батька, або матір, або жінку, або дїтей, або поля ради мене і євангелиї,

³⁰ та й не прийняв у сотеро тепер, часу сього, серед гонення, домівок, і братів, і сестер, і матїрок, і дїтей, і земель, а в віку будучому життє вічне.

³¹ Многі ж перві будуть останнї, а останні перві.

³² Були ж вони в дорозї, ідучи в Єрусалим, і випередив їх Ісус; й вжахнули ся вони; і, йдучи за ним, лякались. І, взявши знов дванайцятьох, почав їм глаголати, що Йому станеть ся:

³³ Що ось ідемо в Єрусалим, і Син чоловічий буде виданий архиєреям та письменникам, і осудять вони Його на смерть, і видадуть Його поганам;

³⁴ і насьміхати муть ся з Него, й бити муть Його, й плювати муть на Него, і вбють Його; й третього дня воскресне.

³⁵ І приступають до Него Яков та Иоан, сини Зеведеєві, кажучи: Учителю, хочемо, щоб, про що просити мем, зробив нам.

³⁶ Він же рече їм: Що хочете, щоб зробив вам?

³⁷ Вони ж кажуть Йому: Дай нам, щоб один по правицї в Тебе, а один по лївицї в Тебе сидїли ми в славі Твоїй.

³⁸ Ісус же рече їм: Не знаєте, чого просите. Чи зможете пити чашу, яку я пю, і хрещеннєм, яким я хрещу ся, хрестити ся?

³⁹ Вони ж кажуть Йому: Можемо. Ісус же рече їм: Ви-то чашу, яку я пю, пити мете, й хрещеннєм, яким я хрещусь, хрестити метесь;

⁴⁰ тільки ж, щоб сидїти вам по правицї в мене й по лївицї в мене, се не єсть моє дати, а кому приготовлено.

⁴¹ І почувши десять, почали ремствувати на Якова та Иоана.

⁴² Ісус же, покликавши їх, рече їм: Ви знаєте, що котрі, здаєть ся, князюють над поганами, панують над ними, й великі їх управляють ними.

⁴³ Не так же буде в вас; нї, хто хоче стати ся великим між вами, нехай буде слугою вам;

⁴⁴ і хто хоче між вами стати ся першим, нехай буде усїм рабом.

⁴⁵ Бо й Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити й дати душу свою викуп за многих.

⁴⁶ І приходять у Єрихон; і як виходив Він із Єрихону, й ученики Його, й багато народу, син Тимеїв, Вартимей слїпий, сидїв над шляхом, просячи.

⁴⁷ І, почувши, що се Ісус Назарянин, почав кричати й казати: Сину Давидів Ісусе, помилуй мене.

⁴⁸ І сварили на него многі, щоб мовчав; він же ще більше кричав: Сину Давидів, помилуй мене.

⁴⁹ І, зупинившись Ісус, звелїв його покликати. І покликали сліпого, говорячи йому: Бодрись, устань; кличе тебе.

⁵⁰ Він же, скинувши одежу свою, встав і приступив до Ісуса.

⁵¹ І, озвавшись, рече йому Ісус: Що хочеш, щоб зробив тобі? Слїпий же каже Йому: Учителю, щоб прозрів.

⁵² Ісусже рече йому: Іди, віра твоя спасла тебе. І зараз прозрів він, й пійшов слідом за Ісусом дорогою.