Bible

 

Метью 10

Studie

   

1 І, прикликавши дванайцять учеників своїх, дав їм власть над нечистими духами, щоб виганяли їх, і сцїляли всяку болїсть і всяку неміч.

2 На ймя ж дванайцять апостолів були: первий Симон, що прозвано Петром, та Андрій брат його; Яков Заведеїв, та Иоан брат його;

3 Филип, та Вартоломей; Тома, та Маттей митник: Яков Алфеїв, та Леввій, на прізвище Тадей;

4 Симон Хананець, та Юда Іскариотський, що й зрадив Його.

5 Сих дванайцятьох послав Ісус, і наказав їм, глаголючи: Не йдїть шляхом поган, і не ввіходьте в город Самаряньский;

6 а раднїщ ійдїть до загублених овечок дому Ізраїлевого,

7 а ходячи проповідуйте, глаголючи: Царство небесне наближилось.

8 Сцїляйте недужих, очищайте прокажених, воскрешайте мертвих, виганяйте біси; дармо прийняли, дармо й давайте.

9 Не беріть собі нї золота, нї срібла, нї грошей у череси ваші,

10 анї торбини на дорогу, анї двох одежин, нї обувя, нї палиці: бо робітник достоєн харчі своєї.

11 І в який город чи село ввійдете, роспитайте, хто там є достойний; там і пробувайте, аж поки вийдете.

12 А як увійдете в яку господу, витайте її, кажучи: Мир сїй господі.

13 І, коли господа достойна, нехай упокій ваш зійде на неї. Коли ж вона недостойна, то нехай упокій ваш вернеть ся до вас.

14 А хто вас не прийме й не слухати ме словес ваших, то, виходячи з такого дому чи города того, отрусіть і порох із ніг ваших.

15 Істинно глаголю вам: Легше буде землї Содомській та Гоморській суднього дня, нїж городові тому.

16 Оце я посилаю вас, як овечок між вовки; тим бувайте мудрі, як вужі, та тихі, як голуби.

17 Та й стережіть ся людей: бо вони видавати муть вас у судові зборища, й в школах своїх бити вас будуть;

18 і водити муть вас перед старших та перед царів за мене, на сьвідкуваннє їм і поганам.

19 Як же видавати муть вас, не дбайте про те, як і що вам казати; бо дасть ся вам того часу, що вам казати.

20 Не ви бо промовляти мете, а дух Отця вашого промовляти ме в вас.

21 Видавати ж ме брат брата на смерть, і батько дитину, і вставати муть діти на родителїв, і вбивати муть їх.

22 І ненавидіти муть вас усі за ймя моє; хто ж видержить до кінця, той спасеть ся.

23 Коли ж вас гонити муть у тому городї, втікайте в инший: істинно бо глаголю вам: Не перейдете ще городів Ізраїлевих, доки Син чоловічий прийде.

24 Ученик не старший од учителя свого, анї слуга од пана свого.

25 Доволі з ученика, коли буде, як учитель його, а слуга, як пан його. Коли господаря дому названо Вельзевулом, то як більше домашніх його?

26 Тим же то не лякайтесь їх: нема бо нїчого закритого, що не відкриєть ся, анї захованого, що не виявить ся.

27 Що я кажу вам потемки, кажіть повидну; й що чуєте на ухо, проповідуйте на домах.

28 І не лякайтесь тих, що вбивають тіло, душі ж не здолїють убити; а лякайтесь більше того, хто зможе погубити і душу й тіло в пеклї.

29 Хиба не два горобці продають ся за шага? а нї один з них не впаде на землю без Отця вашого.

30 У вас же і все волоссє на голові перелїчене.

31 Оце же не лякайтесь: ви дорожчі многих горобців.

32 От же всякий, хто мене визнавати ме перед людьми, того й я визнавати му перед Отцем моїм, що на небі.

33 А хто відречеть ся мене перед людьми, того й я відречусь перед Отцем моїм, що на небі.

34 Не думайте, що я прийшов послати впокій на землю; не прийшов я послати впокій, а меч.

35 Бо прийшов я, щоб поставити чоловіка різно проти батька його, й дочку проти матери її, й невістку проти свекрухи її.

36 І будуть ворогами чоловікові домашні його.

37 Хто любить батька або матір більш мене, недостоєн мене; й хто любить сина або дочку більш мене, недостоєн мене.

38 І хто не візьме хреста свого, й не пійде слідом за мною, недостоея мене.

39 Хто б знайшов душу свою, погубить її; а хто б згубив душу свою задля мене, знайде її.

40 Хто приймав вас, мене приймає; а хто приймав мене, приймає Того, хто послав мене.

41 Хто приймає пророка в імя пророка, одержить нагороду пророчу; й хто приймав праведника в імя праведника, одержить нагороду праведничу.

42 І хто напоїть одного з сих малих тільки чашею холодної води, в імя ученика, істино глаголю вам: Не втеряє нагороди своєї.

   

Ze Swedenborgových děl

 

Scriptural Confirmations # 27

  
/ 101  
  

27. 2. The Spirit of the Lord (Acts of the Apostles 5:9) is called the Holy Spirit (verse 3).

They received the Holy Spirit by the laying on of the hands by the apostles (Acts of the Apostles 8:17, 18; 9:17).

The Holy Spirit spoke. And they were sent out by the Holy Spirit (Acts of the Apostles 13:2-4).

Paul said to the Athenians, God giveth to everyone life, the spirit and all things. In Him we live and move and have our being (Acts of the Apostles 17:25, 28).

The invisible things of God from the creation of the world are clearly seen, understood by works, and His eternal power; so that they are without excuse (Romans 1:20).

If any one hath not the Spirit of Christ he is none of His. He quickens your mortal bodies through the Spirit that dwelleth in you. The Spirit itself beareth witness with our spirit, that we are the sons of God (Romans 8:9-11, 14, 16).

What man hath known the things of a man, save the spirit of man which is in him? Even so the things of God knoweth no one, but the Spirit of God. The animal man receiveth not the things of the Spirit of God, for they are foolishness unto him, and he cannot know them (1 Corinthians 2:11, 14).

There are various gifts of the Spirit which are enumerated (1 Corinthians 12:7-21).

The Lord is the Spirit. Where the Spirit of the Lord is, there is liberty (2 Corinthians 3:17).

Because ye are sons, God sent forth the Spirit of His Son into your hearts, crying Abba, Father (Galatians 4:6).

The ministration of the Spirit of Jesus Christ (Philippians 1:19; Colossians 1:2; Galatians 1:3).

The Lord be with his spirit (2 Timothy 4:22).

The Spirit of Christ, which testified (1 Peter 1:11).

There are three that bear witness in heaven, the Father, the Word, and the Holy Spirit: and these three are one (1 John 5:7).

The Spirit is truth (1 John 5:6).

The Spirit of My Father speaketh in you (Matthew 10:20).

Jesus baptizeth you with the Holy Spirit (Mark 1:8).

It is not ye that speak, but the Holy Spirit (Mark 13:11).

John the Baptist was filled with the Holy Spirit in the womb of his mother (Luke 1:15, 41).

Jesus said, he that receiveth Me receiveth Him that sent Me (Luke 9:48).

He spoke this of the Spirit, which they that believe on Him should receive; the Holy Spirit was not yet; because Jesus was not yet glorified (John 7:39).

The Holy Spirit is called the Spirit of truth (John 14:17). He is also called the Comforter, and Holy Spirit, whom the Father will send in My name (John 14:26).

If I went not away, the Comforter would not come unto you; if I go away I will send him unto you (John 16:7). By going away to the Father is meant to be united to the Father, as before, the Divine truth to the Divine. That the Spirit of truth from the Lord is about to receive, etc. (John 16:13-15).

  
/ 101  
  

Thanks to the Swedenborg Foundation for their permission to use this translation.