Метью 27

¹ Як же настав ранок, зробили раду всі архиєреї й старші людські

² і, звязавши Його, повели тай передали Його Понтийському Пилату, ігемонові.

³ Тоді, побачивши Юда, зрадник Його, що Його осуджено, розкаяв ся, і вернув трийцять срібняків архиєреям та старшині,

⁴ кажучи: Згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали: Що дам до того? ти побачиш.

⁵ І, покинувши він срібняки в церкві, вийшов і відійшовши, повісив ся.

⁶ Архиереї ж, взявши срібняки, сказали: Не годить ся класти їх у скарбоню, бо се ціна крові.

⁷ Зробивши ж раду, купили за них ганчарське поле, щоб ховати на йому захожих.

⁸ Через се зветь ся поле се Кріваве Поле по сей день.

⁹ Тоді справдилось, що сказав Єремія пророк, глаголючи: І взяли вони трийцять срібняків, ціну цїненного, котрого цїнено з синів Ізраїля,

¹⁰ і дали їх на ганчарське поле, як повелїв менї Господь.

¹¹ Ісус же стояв перед ігемоном; і питав Його ігемон, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Ісус же рече йому: Ти сказав єси.

¹² А, як винуватили Його архиереї та старші, не відказував нічого.

¹³ Тоді каже до Него Пилат: Хиба не чуєш, скільки сьвідкують на Тебе?

¹⁴ І не відказав Він йому нї на одно слово, так що ігемон вельми дивував ся.

¹⁵ На сьвято ж звик був ігемон одпускати народові одного вязника, которого вони хотіли.

¹⁶ Мали ж тоді знаного вязника, на прізвище Вараву.

¹⁷ Як же вони зібрались, сказав їм Пилат: Кого хочете, щоб одпустив вам: Вараву, чи Ісуса, на прізвище Христа?

¹⁸ Знав бо, що через зависть видали Його.

¹⁹ Як же сидів він на судищі, прислала до него жінка його кажучи: Нїчого тобі й праведнику сьому; багато бо терпіла я сьогоднї вві снї через него.

²⁰ Архиереї ж і старші наустили народ, щоб випросили Вараву, Ісуса ж убили.

²¹ Озвав ся ж ігемон і рече до них: Кого хочете з двох, щоб випустив вам? Вони ж сказали: Вараву.

²² Каже до них Пилат: Що ж оце робити му з Ісусом, на призвіще Христом ? Кажуть йому всі: Нехай буде рознятий.

²³ Ігемон же каже: Що бо злого зробив? Вони ж кричали ще гірш: Нехай буде рознятий.

²⁴ Бачивши ж Пилат, що нічого не врадить, а ще більш росте буча, взявши води, помив руки перед народом, і каже: Невинен я крові праведника сього; ви побачите.

²⁵ І, озвавшись увесь народ, сказав: Кров Його на нас і на діти наші.

²⁶ Тоді відпустив їм Вараву; Ісуса ж, побивши, передав, щоб розпято Його.

²⁷ Тоді воїни ігемонові, взявши Ісуса на судище, зібрали на Него всю роту.

²⁸ І, роздягнувши Його, накинули на Него червоний плащ;

²⁹ і, сплівши вінець із тернини, положили на голову Йому, а тростину в правицю Його; і кидаючись на коліна перед Ним, насьміхались із Него, кажучи: Радуй ся, царю Жидівський!

³⁰ І, плюючи на Него, брали тростину, й били по голові Його.

³¹ І, як насьміялись із Него, зняли з Него плащ, і надїли на Него одежу Його, й повели Його на розпятє.

³² Виходячи ж, знайшли чоловіка Киринейського, на ймя Симона; сього заставили нести хрест Його,

³³ І прийшовши на врочище (місце) Голгота, чи то б сказати Черепове місце,

³⁴ дали Йому пити оцту, змішаного з жовчю; і, покуштувавши, не хотів пити.

³⁵ Розпявши ж Його, поділили одежу Його, кинувши жереб, щоб справдилось, що сказав пророк: Поділили собі шати мої, й на одежу мою кинули жереб.

³⁶ І, посідавши, стерегли Його там;

³⁷ і прибили над головою Його написану вину Його: Се Ісус, цар Жидівський.

³⁸ Тодї розпято з Ним двох розбійників, одного по правицї, а другого по лївицї.

³⁹ Мимойдучі ж хулили Його, киваючи головами своїми,

⁴⁰ і кажучи: Ти, що руйнуєш церкву, й за три днї будуєш її, спаси ся сам. Коли ти Син Божий, зійди з хреста.

⁴¹ Так само ж і архиєреї, насьміхаючись із письменниками та старшими, казали:

⁴² Инших спасав, а себе не може спасти. Коли Він царь Ізраїлський, нехай тепер зійде з хреста, й ввіруємо в Него;

⁴³ Він уповав на Бога; нехай тепер визволить Його, коли хоче Його, казав бо: Я Син Божий.

⁴⁴ Так само й розбійники, що були розпяті з Ним, докоряли Йому.

⁴⁵ Від шестої ж години настала темрява по всїй землї до години девятої.

⁴⁶ Коло девятої ж години покликнув Ісус великим голосом, глаголючи: Ілі, Ілі лама савахтані; те єсть: Боже мій. Боже мій, чом мене покинув єси?

⁴⁷ Деякі ж, що там стояли, почувши, казали: Що Ілию кличе сей.

⁴⁸ І зараз, побігши один із них, і взявши губку, сповнивши оцтом і, настромивши на тростину, поїв Його.

⁴⁹ Останні ж казали: Нехай: побачимо, чи прийде Ілия спасати Його.

⁵⁰ Ісус же, знов покликнувши великим голосом, зітхнув духа.

⁵¹ І ось завіса церковня роздерлась надвоє од верху до низу, й земля затрусилась, і скелї порозпадались;

⁵² і гроби порозкривались; і многі тіла сьвятих усопших повставали,

⁵³ і, вийшовши з гробів після воскресення Його, поприходили у сьвятий город, і показались многим.

⁵⁴ Сотник же да ті, що були з ним і стерегли Ісуса, побачивши трус і те, що сталось, полякались тяжко, кажучи: Справді, Божий Син був сей.

⁵⁵ Було там багато й жінок, що оддалеки дивились, котрі прийшли слїдом за Ісусом із Галилеї, служачи Йому.

⁵⁶ Між ними була Мария Магдалина, й Мария, мати Яковова та Йосиїна, й мати синів Зеведеєвих.

⁵⁷ Як же настав вечір, прийшов чоловік заможний з Ариматеї, на ймя Йосиф, що й сам учив ся в Ісуса.

⁵⁸ Сей, приступивши до Пилата просив тіла Ісусового. Тоді Пилат і звелїв оддати тіло.

⁵⁹ І взявши тїло Йосиф, обгорнув його плащеницею чистою,

⁶⁰ положив його у новім своїм гробі, що висік у скелї; й прикотивши великого каменя до дверей гробу одійшов.

⁶¹ Була ж там Мария Магдалина й друга Мария, і сидїли навпроти гроба.

⁶² Завтрішнього ж дня, що після пятницї, зібрались архиєреї та Фарисеї до Пилата,

⁶³ кажучи: Пане, згадали ми, що той обманщик казав, ще живий: Через три днї встану.

⁶⁴ Звели ж оце стерегти гроба до третього дня, щоб прийшовши ученики Його в ночі, не вкрали Його, й не сказали народові: Устав із мертвих; і буде остання омана гірша первої.

⁶⁵ Сказав же їм Пилат: Маєте сторожу: йдїть забезпечте, як знаєте.

⁶⁶ Вони ж, пійшовши, забезпечили гріб, запечатавши камінь, із сторожею.