Метью 22

Study

         

1 І, озвавшись Ісус, знов промовив до них приповістями, глаголючи:

2 Уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що нарядив весїллє синові своєму;

3 і післав слуги свої кликати запрошених на весїллє; і не схотїли прийти.

4 Знов післав инші слуги, говорячи: Скажіть запрошеним: Ось я обід мій наготовив; воли мої й годоване побито, і все налагоджене; ідіть на весїллє.

5 Вони ж, занехавши, пійшли собі, один на хутір, другий до свого торгу;

6 а останнї, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали.

7 Цар же, почувши, прогнівив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх.

8 Рече тодї до слуг своїх: Весїллє налагоджене, запрошені ж не були достойні.

9 Ійдїть же на росхідні шляхи, й кого знайдете, запрошуйте на весїллє.

10 І вийшовши слуги ті на шляхи, зібрали всїх, кого знайшли, й лихих і добрих; і було весїллє повне гостей.

11 Цар же, ввійшовши подивитись на гостї, побачив там чоловіка, не одягненого у весїлню одежу;

12 і рече до него: Друже, як се увійшов єси сюди, не мавши весїлньої одежі? Він же мовчав,

13 Рече тодї цар до слуг: Звязавши йому ноги й руки, візьміть його й викиньте в темряву надвірню; там буде плач і скреготаннє зубів.

14 Багато бо званих, мало ж вибраних.

15 Тодї пійшли Фарисеї, і радили раду, як би піймати Його на слові.

16 І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий вси, й на путь Божий правдою наставляєш, і нї про кого не дбаєш; бо не дивиш ся на лице людей.

17 Скажи ж тепер нам: Як тобі здаєть ся? годить ся давати данину кесареві, чи нї?

18 Постеріг же Ісус лукавство їх, і рече: Що ви мене спокутуєте, лицеміри?

19 Покажіть менї гріш податковий. Вони ж принесли йому денария.

20 І рече до них: Чиє обличче се й надпись?

21 Кажуть йому: Кесареве. Тодї рече до них: Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.

22 І, вислухавши, здивувались, і, лишивши Його, пійшли.

23 Того ж дня приступили до Него Садукеї, що кажуть: нема воскресення, і питали Його,

24 говорячи: Учителю, Мойсей сказав: Коли хто вмре, не мавши дїтей, то нехай брат його оженить ся з жінкою його, й воскресить насїнне братові своєму.

25 Було ж у нас сім братів; і первий, оженившись, умер, і, не мавши васїння, покинув жінку свою братові своєму;

26 так само й другий брат, і третїй аж до семого.

27 Опісля ж усїх умерла й жінка.

28 Оце ж у воскресенню кому з сїмох буде вона жінкою? всї бо мали її.

29 Озвав ся ж Ісус і рече до них: Помиляєтесь ви, не знаючи писання анї сили Божої.

30 Бо в воскресенню не женять ся нї віддають ся, а будуть як ангели Божі на небі.

31 Про воскресеннє ж мертвих хиба не читали, що сказано вам од Бога, глаголючого:

32 Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? Не єсть Бог Богом мертвих, а живих.

33 І, слухаючи народ, дивував ся наукою Його.

34 Фарисеї ж, почувши, що Вів примусив Садукеїв мовчати, зібрались ради того.

35 І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи:

36 Учителю, котора заповідь велика в законі?

37 Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю.

38 Се перва й велика заповідь.

39 Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого.

40 На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять.

41 Як же зібрались Фарисеї, питав їх Ісус,

42 глаголючи: Що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів.

43 Рече Він до них: Як же се Давид зве Його в дусї Господом, говорячи:

44 Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх?

45 Коли ж Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?

46 І нїхто не з'умів йому відказати нї слова, й нїхто з того часу не важив ся питати Його ніколи.

  
Scroll to see more.