Метью 6

¹ Остерегайтесь подавати милостиню вашу перед людьми, щоб вони вас бачили; а то не мати мете ніякої нагороди від Отця вашого, що на небі.

² Тим, коли подаєш милостиню, то не труби в трубу перед собою, як роблять лицеміри по школах та по улицях, щоб здобути слави в людей. Істино глаголю вам: Мають вони нагороду собі.

³ Ти ж, як подаєш милостиню, то нехай ліва рука твоя не знає, що робить права:

⁴ щоб твоя милостиня була потайна; а Отець твій, що бачить потайне, віддасть тобі прилюдно.

⁵ І коли молиш ся, не будь таким, як лицеміри; бо вони люблять молитись, стоячи в школах та по росхідних улицях, щоб їх бачили люде. Істино глаголю вам: Мають вони нагороду собі.

⁶ Ти ж, коли молиш ся, увійди в хатину твою та, зачинивши двері, помолись Отцю твоєму потай; а Отець твій, що бачить потайне, віддасть тобі прилюдно.

⁷ Як же молитесь, то не говоріть багато, як погане: бо вони думають, що за довгі молитви будуть вислухані.

⁸ Не приподоблюйте ся ж до них; бо Отець ваш знає, чого вам треба, перш нїж просите в Него.

⁹ Тим же то молїть ся ось як: Отче наш, що на небі! Нехай святить ся імя твоє.

¹⁰ Нехай прийде царство твоє. Нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землі.

¹¹ Хлїб наш щоденний дай нам сьогоднї.

¹² І прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим.

¹³ І не введи нас у спокусу, а ізбави нас од лукавого. Бо твоє єсть царство й сила, й слава по віки. Амінь.

¹⁴ Бо коли прощати мете людям провини їх, то й Отець ваш небесний прощати ме Вам.

¹⁵ Як же не прощати мете людям провин їх, то й Отець ваш небесний не прощати буде провин ваших.

¹⁶ Коли ж постите, нехай не буде в вас, як у лицемірів, сумного виду: зміняють бо лиця свої, щоб здаватись людям постниками. Істинно глаголю вам: Що мають вони нагороду собі.

¹⁷ Ти ж, коли постиш, намасти голову твою, і вмий лице твоє;

¹⁸ щоб не здавав ся людям постником, а Отцеві твоєму, що потай; а Отець твій, що бачить потайне, віддасть тобі прилюдно.

¹⁹ Не збирайте собі скарбів на землї, де міль і ржа їсть, і де злодії підкопують ся і крадуть.

²⁰ Збирайте ж собі скарби на небі, де нї міль, нї ржа не їсть, і де злодії не підкопують ся й не крадуть.

²¹ Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше.

²² Сьвітло тїлу око; тим, коли око в тебе ясне, то й все тїло твоє буде сьвітле.

²³ Коли ж у тебе око лихе, то й все тіло твоє буде темне. Тим, коли сьвітло, що в тобі, буде темрява, то яка велика се темрява!

²⁴ Нїхто не може служити двом панам, бо, або одного ненавидіти ме, а другого любити ме; або до одного прихилить ся, а другим гордувати ме. Не можете Богу служити й мамонї.

²⁵ Тим глаголю вам: Не журіть ся життєм вашим, що вам їсти або пити; анї тїлом вашим, чим зодягти ся. Чи душа ж не більше їжі, а тїло одежі?

²⁶ Спогляньте на птаство небесне, що не сїють і не жнуть, анї збирають у клуню; от же Отець важ небесний годує їх. А ви хиба не луччі від них ?,

²⁷ Хто з вас, журячись, може прибавити собі зросту хоч на один локіть ?

²⁸ І одежею чого вам журитись? Придивіть ся до польових лилїй як вони ростуть; не працюють, нї прядуть;

²⁹ глаголю ж вам: Що й Соломон у всїй славі своїй не одягавсь тав як одна з них.

³⁰ Коли ж Бог так з'одягав польове зіллє, що сьогоднї воно є, а завтра вкинуть його в піч, то чи не більше ж з'одягати ме вас, маловірні?

³¹ Тим же то не журіть ся, кажучи: Що їсти мем? або: Що пити мем? або: Чим зодягнемось?

³² Про все таке побивають ся погане; бо Отець ваш небесний знає, що вам усього того треба.

³³ А шукайте перш царства Божого та правди Його; се ж усе додасть ся вам.

³⁴ Оце ж не журіть ся про завтра; бо завтра журити меть ся само про своє. Доволї в кожного дня лиха свого.